Інсульт, кома, посмертне донорство: історія лікарки з Хмельницького, чиї органи пересадили після смерті

Фото надала донька Галини Грановської

• «Можна обрати, які саме органи будуть вилучати. Я зазначила лише внутрішні, які б не вплинули на те, як мамуля виглядала».

• Донька померлої лікарки Галини Грановської підписала згоду на посмертне донорство.

• Дізнавайтеся історію 55-річної хмельничанки, яка після смерті подарувала шанс на життя двом жінкам.

- Це просто нирки, це просто печінка, це просто легені. Це не моя мама, це чийсь шанс на життя.

Так про посмертне донорство каже Поліна Грановська. Донька померлої лікарки з Хмельницького, яка дала згоду на трансплантацію маминих органів. 

За життя працювала з пацієнтами із трансплантованими органами

Галина Грановська була клінічним імунологом Хмельницької обласної лікарні. Коли в Україні активно запрацювала трансплантологія, лікарка долучилася до розвитку цього напрямку. Була трансплант-координатором, відповідала в області за те, щоб пацієнти з трансплантованими органами отримували препарати імуносупресії – виписувала рецепти, консультувала, давала роз'яснення. 

Крім того, хмельничанка входила до фонду «Великий дім», який опікувався інтернатом у Меджибожі. Там надавали допомогу хворим дітям і дорослим.

Галина Грановська мала вроджені вади серця й проблеми з судинами головного мозку. Тому змалку добре знала, що таке стіни лікарень та операції. Про свою майбутню професію медика пані Галина вперше заговорила, теж, будучи дитиною. 

- Вона хотіла бути лікарем усе своє свідоме життя, ще з дитинства. Бабуся розповідала, що мама, коли була маленька, казала: «Ось я виросту, подивлюсь в мікроскоп на цей ваш грип і знищу його!» Можна сміливо сказати, що вона була природженим лікарем змалечку, – розповідає дочка пані Галини, Поліна. 

- У мами були вроджені дуже серйозні вади серця. У віці одного року їй зробили першу рятувальну операцію, а вже в 13 років виконали більш масштабну. Моя бабуся, її мама, аби мати змогу піклуватись за нею, влаштувалась прибиральницею у відділення, де лежала мама аби можна було хоч якось більше допомогти своїй донечці пройти через весь цей жах. Бабуся розповідала мені, що поки мама лежала там, усі інші дітки, які проходили через це, помирали. А вона, єдина, вижила, – додає Поліна.

Згода доньки, прощання з мамою і ті, кому пересадили органи Галини

У серпні цього року в Галини Грановської стався інсульт. Вона перебувала в комі. Рідні мали надію, що пані Галина буде жити. Проте дива не сталося. Через день лікарі повідомили – ймовірно, не виживе. 

Після цього медики запропонували доньці замислитися про трансплантацію органів мами. Поліна розповідає, що навіть й не думала відмовити. Навпаки. Розуміла – це чийсь порятунок. 

- «Кому ці органи допоможуть, якщо вони залишаться із нею?», – подумала тоді Поліна.

Після того, як дочка підписала всі папери, їй дали час попрощатися з мамою. А згодом повідомили – тих, хто потребує пересадки й може отримати органи найближчим часом, вже шукають. І таких пацієнтів знайшли.

- Це просто нирки, це просто печінка, це просто легені. Просто підписати папери. Це не моя мама, це чийсь шанс на життя. Психіка не впоралась би, якщо б я персоналізувала і замислювалась про те, кому вони належать. Після того, як я дала усну згоду на донорство, мене завели до окремого кабінету, де знаходилась координатор. Чудова дівчина, чутлива, ніжна, розуміюча. Я безмежно вдячна їй за те, як вона провела мене по цьому складному шляху. 

- Вона пояснила ще раз, що це ні в якому разі не примусово, що це особисте бажання, що це складне рішення. Сказала, що тільки у їхньому центрі черга на нирки складає більш ніж 400 пацієнтів, а на печінку більш ніж 80. 

- Згодом ми почали заповнення заяви з її та моїми даними. Мені запамʼяталося із того бланку те, що можна обрати, які саме органи будуть вилучати. Я зазначила лише внутрішні, які б не вплинули на те, як мамуля виглядала, – згадує донька Галини Грановської.

Як розповіли в Українському центрі трансплант-координації, органи Галини Грановської пересадили двом жінкам. Обидві мали хронічну хворобу нирок термінальної стадії. Чотири роки вони були прив’язані до гемодіалізу. Пересадку здійснили у Львові. Все пройшло успішно. Жінок вже готують до виписки з лікарні. 

«Якщо людина може врятувати чиєсь життя після своєї смерті – це дуже світла подія»

Поліна Грановська – єдина донька пані Галини. Вони були дуже близькими. Пишалися одна одною. Поліна каже: завжди дивувалася, що мама не втомлювалася допомагати стільком людям. Пацієнтам, волонтерам, підопічним з інтернатів. І власній сім’ї. 

Допомогу іншим Галина Грановська надала навіть після смерті. Донька називає маму своєю героїнею. І додає: «Тепер ми усі, в кому вона так чи інакше залишила свою частку, маємо робити добро від її імені. Будемо одна багатотисячна Галюня».

- Моя мама була геніальним лікарем і мене навчила багатьом речам з людської анатомії, фізіології, здоров’я в цілому. Тому я легко могла відділяти «тіло» від «душі». Тіло слугує нам, а душа та розум – це те, що робить нас нами.

- У кожного свої погляди на життя та смерть, тілесне з духовним. А ще у кожного свої релігійні погляди, які можуть не дозволяти такі речі, як посмертне донорство. На мою думку, людині потрібна людина. Якщо не будемо хорошими один до одного, не будемо допомагати, піклуватися про інших, не будемо емпатичними і «ніжними» до інших – цей світ буде жахливим темним місцем. Якщо людина може допомогти і врятувати чиєсь життя навіть після своєї смерті – це дуже світла і життєствердна подія, – каже Поліна Грановська.

Нагадаємо – у січні цього року хмельничанка Анастасія Ярова підписала згоду на посмертне донорство. 

- У разі моєї передчасної та трагічної смерті, я надаю згоду, аби мої здорові органи можна було пересадити іншим людям, які цього потребуватимуть, – розповіла тоді вона.

Як подати заяву на посмертне донорство

Як подати заяву на посмертне донорство і що для цього треба зробити – розповіли в Українському центрі трансплант-координації. 

Отож, слід звернутися до трансплант-координатора будь-якого закладу охорони здоров’я, який має доступ до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин, центрів трансплантації або спеціалізованої державної установи “Український центр трансплант-координації”. Адреси у всіх регіонах є тут.

У визначений трансплант-координатором час треба приїхати до закладу охорони здоров’я, аби власноруч написати таку заяву. При собі слід мати документ, який посвідчує особу. Підписання заяви про згоду на посмертне донорство не потребує нотаріального посвідчення чи засвідчення справжності підпису зазначеної особи нотаріусом.

Крім того, якщо людина написала заяву про згоду чи не згоду на посмертне донорство, але потім змінила своє рішення, вона має право відмовитися від такої заяви. Для цього треба звернутися до трансплант-координатора з документом, який посвідчує особу. І написати заяву про відкликання раніше наданої згоди або незгоди на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації.

Ви не можете стати посмертним донором, якщо:

Абсолютними протипоказами до посмертного донорства анатомічних матеріалів є: СНІД, носійство ВІЛ-інфекції, сифіліс вроджений або набутий, вірусні гепатити, позитивний результат дослідження на маркери вірусних гепатитів. А також – усі форми туберкульозу, бруцельоз, сипний тиф, туляремія, лепра, хвороба Крейтцфельдта-Якоба, ехінококоз, токсоплазмоз, філяріатоз, ришта, лейшманіоз.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.