Історія хмельницької дівчини зі “сталевим” характером та янгольським обличчям

Галина БІЛЕЦЬКА

Вона підкорила Європу, не опустила руки після травми та віднайшла себе в ролі тренера. Ірина Щербанюк в свої 19 років успішна регбістка, студентка Хмельницького національного університету, дитячий тренер і суддя з регбі, а ще, за сумісництвом - ді-джей на хмельницьких дискотеках.

Які у вас викликає асоціації такий вид спорту, як регбі ? Багато хто бачить перед собою кремезних чоловіків, які штовхаються на полі та йдуть по головах одне одного… А уявіть в регбі тендітну дівчину. Русяву та з блакитними очима. Складно?

А у Хмельницькому така є. Це 19-річна Ірина Щербанюк.

У спорт привів брат

У регбі Ірина потрапила завдяки молодшому брату. Хлопець довгий час займався даним видом спорту і кілька разів брав із собою на тренування сестру.

Відео дня

- Я раніше навіть не знала, що це таке. Хоча мій тато в юності теж був у команді з регбі. Але я в те не дуже заглиблювалась. А потім кілька разів потрапила на тренування брата і захопилася.

Коли Ірині було 14 років, дівчина дізналася, що в місті створюють жіночу команду з регбі і вирішила спробувати свої сили.

- Мене захопив цей спорт коли ще відвідувала хлопчачі тренування, але грати з хлопцями якось було незручно, трохи соромилася. А як організували дівчачу команду, то я не вагалася.

Дівчина зізнається, що про спорт не думала взагалі. В школі Ірина була не спортивною. Мала зайву вагу та була трішки замкнена.

- Я була повненькою, і думала, що спорт - то взагалі не моє. На фізкультурі отримувала сімки-вісімки. І від мене ніхто не очікував такого кроку.

“Спочатку сподобався тренер”

Любов до регбі прийшла з першими тренуваннями. Ірина пояснює, що просто закохалася в цей спорт, завдяки тренеру.

- Відвідала одне, друге, третє тренування. Спочатку сподобався тренер. Це був молодий хлопець, на той час йому було 22 роки. Він поводився з нами як з друзями, і в той час був суворим та вимогливим. І мені дуже подобався такий підхід до тренувань.

Тренувалася Ірина щодня. Щонайменше по дві години. В процесі підготовки, команда з регбі стала для дівчини справжньою родиною.

- Потім я ходила вже задля команди. Тренування - це насправді класно проведений час разом. Далі я почала детально вникати в цей спорт. Адже, насправді, в регбі дуже багато правил, і для людини, яка не розуміється - це важко.

“А далі була збірна”

Тренування давались Ірині легко. Дівчина навіть не помітила, як суттєво схудла.

- У мене почало виходити, і виходити досить непогано. Мене затягнуло. Їздили на змагання, тренувалися. Командний дух - ось це саме класне. Потім, якось так вийшло, що був набір у юнацьку збірну України з регбі. Я була молодша за інших, на той час мені лише виповнилося 16 років. Пройшла відбір і мене взяли.

Потім була Франція. Змагання за збірну відкрили для Ірини нові горизонти.

- Мій колишній вчитель фізкультури сказав “Вау”. Почав мною хвалитися, хоча раніше з мене сміявся. Це мене лише стимулювало на нові досягнення.

“Класно” сказали і батьки. Дівчина зізнається, що спочатку мама не сприймала її захоплення. Ірина - найстарша в родині та має ще п’ятеро менших братів та сестер.

- Я пропадала постійно на тренуваннях і часу на домашні справи майже не залишалося. Мама трішки сердилася, адже допомога була потрібна . Але після того, як я змогла чогось досягнути у спорті, вона почала мною пишатися.

Що на “особистому фронті”?

Регбі - спорт не для слабких духом. Трапляються і травми, і синці. Ірина Щербанюк, в цьому плані, також не виключення.

- Травми є в кожному спорті. В регбі їх не більше. Просто багато людей не знають, що це за спорт. Потрібно бути завжди зібраною. Я сама по собі міцна дівчина, проте було два струси мозку. Зараз травмуюся менше, а ось на початку - було ще й купа синців.

Особисте життя від спортивної кар’єри не постраждало. Ірина говорить, що навіть синці на обличчі не маскувала.

- Бувало, що три збори підряд, була із синцями на обличчі. Але навіть не думала все це маскувати. Навіщо приховувати. Нехай бачать яка є. Деякі хлопці звісно говорили, що це не жіночий спорт. Деякі боялися підходити, як чули про регбі. Проте .більшість захоплюються. Я - дівчина, незалежно від того чим займаюся, а дівчина завжди вміє бути гарною.

“Знайшла себе в тренерстві”

Коли Ірині виповнлося 18 років, дівчина поїхала в Андору на змагання за юнацьку збірну. А по-поверненню потрапила вже до дорослої збірної України з регбі. Коли кар’єра стала набирати обертів, дівчина отримала травму на змаганнях в Парижі. Тому стала шукати альтернативи.

- Я знайшла себе в тренерській діяльності. Зараз треную маленьких діток 4 та 5 класів у безконтактне регбі. Їм дуже подобається. Зараз багато нових програм, навіть по школах. У дітей з’являється більше можливостей. Мені дуже подобається бути тренером, передавати дітям любов до регбі. Подобається, коли в них сяють очі після занять. Як на мене, це головне, щоб діти почували себе щасливими, займаючись улюбленою справою. А як цього досягти - залежить від тренера. Я сподіваюсь, що в мене це вийде.

Впевненість в собі - прийшла з регбі

Регбі - це спорт, де себе може знайти будь-яка дівчина, стверджує Ірина. Дівчина запевняє, що завдяки регбі повірила в себе та стала більш відкритою.

- Чи то маленька зростом, худа чи повненька. В регбі всім знайдеться місце. Наприклад, є такі позиції, як схватка, віяло та дев’ятка. Схватка - це моя позиція, для більш міцних дівчат. Віяло - для прудкіших легкоатлетів. Мені регбі допомогло стати впевненою в собі та не боятися показати себе.

Дівчина розповідає, що іноді бували моменти, коли хотілося залишити спорт. Проте любов до регбі перемагала.

- Інколи бувають періоди хандри. Проте, якщо їм піддаватися - досягнути успіху неможливо. Після травми трохи була перерва, але зараз намагаюся повернутися у форму. У нас в Хмельницькому багато регбістів - і всі ми родина. Приємно відчувати себе частиною чогось великого.

Не регбі єдиним

Ірина Щербанюк - особистість багатогранна. До захоплення регбі дівчина 8 років присвятила народним танцям. Наразі займається кросфітом, відвідує зал та заохочує до танців інших. Дівчина пробує свої сили в якості ді-джея на хмельницьких дискотеках.

- Народні танці проміняла на регбі, але музику люблю, тому захоплююсь комбінуванням. Час від часу з’являюсь на дискотеках, в якості ді-джея. Ходжу в зал та захоплююся кросфітом.