Історія кохання: сапер із Кам’янця одружився з дівчиною з Балаклії

Тут і далі фото зі сторінки військової частини

У День закоханих розповімо вам романтичну історію кохання військового Вадима та Крістіни, яка виїхала з окупованого росіянами міста на Сході. 

Навіть у найтемніші часи українці знаходять світле у житті та наповнюють його коханням, одруженням, народженням малюків. У свято закоханих своєю історією кохання поділився військовослужбовець військової частини А2641 Вадим.

Бої на Київщині

Вадим – сапер. Він з перших днів повномасштабного вторгнення росії пішов захищати Батьківщини від загарбників. Вже о 9 ранку 24 лютого військовий із побратимами їхав до Київщини. Там виконував бойові завдання під постійними обстрілами 24 на 7.

— Наше головне завдання було – не дати ворогу дійти до столиці. Ми проводили інженерну розвідку, мінували поля, мінували об’єкти критичної інфраструктури, підривали мости, — зізнається Вадим. 

Під час оборони Києва саперам доводилося разом із піхотинцями вступати в бій із ворогом. Але Сили оборони зупинили подальше просування російських окупантів у напрямку столиці і примусили їх відступати.

— Те, що відбувалося у Києві та навколо нього більше місяця – це був мій перший, важкий, серйозний бойовий досвід, який пам’ятатиму все життя, та й для міжнародної спільноти саме битва за столицю змінила їхнє сприйняття нас, як нації, і росії, як «другої армії світу». Але в моєму житті найважливіша ротація була на деокуповану Харківщину, — зізнається військовий. 

Симпатія з першого погляду

Перебуваючи в Балаклії, після виконання бойового завдання, Вадим із побратимами заїхали у заклад на вечерю. Там же свій день народження справляла місцева мешканка Крістіна. Симпатія до неї закралася з першого погляду. Вони познайомились та обмінялись телефонними номерами.

— Для мене зустріч із Крістіною – це було як додаткове дихання. З початку повномасштабної війни у мене в голові вирували зовсім не ніжні почуття, це була злість і нестримне бажання знищити ворога. Та після зустрічі з нею, я зрозумів, що в моєму серці ще залишилось місце для теплих почуттів кохання, – каже Вадим.

— Моє місто тривалий час було в окупації, та я з родиною після першого місяця цього пекла виїхали з Балаклії, і невдовзі після звільнення повернулись додому. Я не хотіла справляти свій день народження, та батьки вмовили, і я тільки потім зрозуміла, що якби не батьків вмовляння, то я б не зустріла Вадима. Зустрівшись поглядом з Вадимом, у нас одразу виникла велика симпатія, — додає Крістіна.

Коханий чоловік та батько

Пара познайомилась на початку листопада. А вже у грудні Вадим забрав кохану на Кам’янеччину. Вони одружилися та згодом народився син. 

– Я сьогодні коханий чоловік та батько, у мене тепер є синочок Кіріл. Коли закінчилася ротація і потрібно було повертатися додому, я навіть не передбачав іншого розвитку подій, ніж те, що я заберу Крістіну і Кіріла до свого міста. Зробив пропозицію і довго не чекаючи, ми одружилися.

Пара говорить, що стосунки на війні справжні й відверті. В таких складних умовах люди більше пізнають та цінують один  одного.

Нині Вадим перебуває на лікуванні після важкого поранення, та свято закоханих зустрічає із своєю родиною. Кохана дружина із сином приїхали до нього та підтримують його.

Читайте також:

• Андрій Петровський в бою пошкодив хребет, але хоче повернутися на службу

• Куля застрягла у попереку: в Хмельницькому військовому провели унікальну операцію

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.