“Коли ти там - це такий адреналін”: що розповідають поранені військові, які лікуються в Хмельницькому

• Журналістка vsim.ua разом із волонтерами навідалася до поранених військових.

• Що вони розповідають? 

• Як допомогти тим, хто опікується захисниками, які зараз є пацієнтами?

• Дізнавайтеся в матеріалі.

Четвер, 24 серпня. Біля медзакладу в Хмельницькому зібралися жінки, які є волонтерами. З-поміж них - пані різного віку. Є навіть діти. Деякі вбралися у вишиванки.

Біля жінок в ряд викладені величезні пакети. Всередині - пофасований салат “Олів’є”, порізане м’ясо різного виду, вода, фрукти, солодощі та інше. Все це привезли для поранених бійців. Про них волонтери дбають вже не перший тиждень. Привозять те, що військові попросять. “Якось просили дівчину”, - жартома розповідає волонтерка Ольга.

Дитячі малюнки на стінах та їжа від волонтерів

Взявши в руки відразу по декілька пакетів з їжею, волонтери стали заходити до одного з відділень медзакладу. “Добрий день, ми волонтери”, - каже хмельничанка Катерина й дивиться на чергових медсестер. Ті у відповідь вітаються й посміхаються. 

Одна з жінок-волонтерок виймає список палат, у яких перебувають військові. Голосно озвучує номер та кількість у ній пацієнтів. Усі тримають напоготові м’ясо та салат “Олів’є”. Це так звана перша порція смачного для пацієнтів. Згодом - пиріжки, фрукти, печиво, цукерки, чай та кава. 

Крім їжі, волонтери несуть і жовто-синій стяг. На ньому пропонують залишити підпис кожному військовому. Все це для подальшого розіграшу прапору серед людей. 

Так, по черзі жінки заходять до палат. Це двомісні чи чотиримісні кімнати. Якісь з них оснащені кондиціонерами. А в деяких є балкон. Більшість військових, побачивши гостей з їжею, всміхаються. “Дякую, дівчатонька”, - кажуть.. Інші ж мовчки споглядали на все, що несуть волонтери. “Ставте тут”, - казали суворим голосом. 

Майже біля кожного ліжка захисників висять дитячі малюнки. На них написи: “Слава ЗСУ” або “Віримо в ЗСУ”. Квіти, сонце, жовто-сині відтінки неба - все це на дитячих картинках. Чоловіки-пацієнти розповідають: “Коли ми тут опинилися, малюнки вже були на стінах. Це принесли діти з волонтерами”. 

“Або тебе вб’ють, або ти їх”

На лікуванні кожен військовий перебуває різний термін. Самі ж вони кажуть - у медзакладі можуть знаходитися і по пів року. Все залежить від поранення. От, наприклад, 41-річний Максим у лікарні лежить другий тиждень. Має проблему з плечем. Чоловік зазнав травмування ще минулого року під Бахмутом. З часом травма далася взнаки й військовий майже перестав відчувати руку. 

Сам Максим з Черкаської області. Служить в 72 механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. У складі війська він з 2014 року. Та що таке справжня війна, каже він, стало зрозуміло лише після повномасштабного вторгнення. Про те, що захисник бачив у Бучі на Київщині, йому й досі важко розповідати. 

- Раніше я працював слюсарем на комбінаті. А з 2014 року воюю. У 2015 році звільнився. Коли почалася повномасштабна війна, знову пішов на війну. Там я все виконую те, що треба й не треба. Немає різниці. Ти все маєш вміти, коли війна. У 2014 році - це не війна була, а так… Коли під Києвом я був, під час повномасштабної, то там вже ми всі побачили, що це справжня війна. Там все бачили. І зараз кругом таке, як там було.. Або тебе вб’ють, або ти їх - немає вибору. 

- Я отримав поранення торік, під Бахмутом. Мені прилетів в шию осколок, це коли з танчика стали стріляти. Я сильно за шию переживав. А от в цьому році почало плече боліти. Руки не відчував, вона терпла і все. І так вийшло, що мене на Дніпро повезли, а потім в Хмельницький. Тут операцію робили, вже по рахунку не знаю, яка це була. Ще пару місяців тут буду, поки не відновиться плечовий суглоб, - розповідає Максим. 

Максим може самостійно пересуватися, тож спускається на двір на перекур. Допоки підпалює цигарку, ділиться іще історіями зі свого військового життя. Розповідає про свій позивний - “Фікса”. Мовляв, так назвали, бо він має коронку на зубі. Максим говорить, що попри всі складнощі на фронті, він завжди посміхається. І це навіть дратує деяких його побратимів, каже він. “Але я такий, то що зробиш?”

Захисник розповідає, що нічого не просить у волонтерів, тож все, що приносять - для нього сюрприз. Він вже вивчив дні, у які до них навідуються. Додає, що все це дуже приємно. 

Поміж словами Максима в нього дзвонить мобільний. На дзвінку - українська сучасна пісня, слова якої про війну та військових.

Пародист Зеленського

Ну а поки волонтери продовжують розносити відділеннями й палатами їжу, знайомимося із “Артистом”. Це позивний військового, який дійсно був артистом у мирному житті. Сергій з Одеси - пародист. 

Сергій перебуває у двомісній палаті. Має загіпсовану руку. Посмішка з його лиця не сходить рівно від того моменту, як кажеш: “Добрий день, а ви дійсно пародист?”

Сергій вміє вправно створювати пародії на президента України Володимира Зеленського. Як він це робить - продемонстрував, привітавши хмельничан з Днем Незалежності. Відео дивіться далі. 

Також чоловік пародіює й інших артистів українського шоубізнесу. Наприклад, “Дзідзьо”. Розповідаючи про себе, він показує відео зі свого архіву, із довоєнного минулого. Там він у яскравих костюмах, веселить публіку своїми жартами. 

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Новини Хмельницького (@vsim_ka)

Від 24 лютого 2022 року життя Сергія дещо змінилося. “Артист” став на захист країни і охороняв позиції на найгарячіших точках. Сергій називає росіян “хробаками”. 

Військовий отримав поранення під Бахмутом. Поки лікується веселить своїми виступами інших пацієнтів, а також займається волонтерством та збором коштів на допомогу армії.

- Травма в мене через міну. Було бабах. А взагалі там летіло все, що хочеш. У мене взагалі-то 8 поранень одночасно. Одна рука, друга рука, наприклад. Це осколки прилетіли. Мені пощастило, що я встиг лягти. Якби не ліг - то все. Прямо в хребту у мене стирчав великий осколок і буквально міліметр не вистачило, щоб … ну ви зрозуміли.

- Коли випишуть? Ну, як в тій пісні - “прокапають і знов… “ (сміється) Місяць-два точно буду тут. Поки я не можу бути на передовій, то займаюся волонтерством, даю концерти, збираю гроші на ЗСУ. 

- Важко до того, як ти туди йдеш. А коли вже ти там - це такий адреналін, що навіть цікаво буває. Там замочили хробаків, там замочили…Страшних моментів було багато, але їх не хочеться згадувати. Навпаки - мені якось побратими життя врятували. Затягнули турнікет за 10 секунд, - розповідає Сергій. 

Захисник дуже вихваляє хмельницьких медиків. Каже - це фахівці від Бога, таких ще ніде не зустрічав. Крім того, вдячний волонтерам, які дбають про них і завжди підіймають настрій. 

Як допомогти волонтерам, які опікуються пораненими

Щоб дізнатися, чого саме потребують захисники, волонтери спершу навідуються до медзакладу, йдуть по палатах і напряму в них запитують. Вислухавши всі запити, волонтери відкривають збір грошей у соцмережах. Саме завдяки донатам жінки мають змогу все закупити й приготувати чоловікам смачненьке. 

У складі таких волонтерів - Ольга. Вона розпочала готувати й для військових, і для переселенців, від 24 лютого. Каже - тоді 78 днів не виходила з квартири. З ранку до вечора стояла за плитою. Куховарила різне й величезними порціями, аби усім вистачило. Усіма улюблений борщ варила на 60 літрів. 

- Я займаюся волонтерством від 24 лютого. Спочатку готувала в себе вдома. 78 днів я навіть не виходила з квартири. Хотіла робити це разом з волонтерами, але на той час вже було багато людей, які хотіли допомагати. Тож я вирішила собі сама готувати. Робила це для тероборони, переселенців і тих людей, які розвантажували гуманітарку. Я готувала борщі по 60 літрів, перші й другі страви. Мені дівчата допомагали заготовки робити, а я була кухарем. На кухні стояла з 6 до 23 години. Дівчата з ГО “Волонтерський лідер” допомагали мені з продуктами. Згодом я приєдналася до цієї організації і ми стали робити все разом, щоб нашим хлопцям було смачно.

- Зараз ми приходимо в лікарню, запитуємо в кожній палаті, що потрібно. Найчастіше просять воду, цигарки, вологі серветки, станки, щипчики для нігтів, перехідники в розетку. Ну і, звісно, хлопці хочуть м’яса. От цього разу вони захотіли “Олів’є” - ми зробили, - розповідає Ольга. 

Допомогти збирати гроші для закриття потреб поранених військових можна, стеживши за волонтерами у Facebook. А також слідкувати в Instagram. 

Реквізити для допомоги:

5375 4114 2009 7300

4441 1144 2372 4028.

Читайте також: Портрети Героїв: спогади про вчителя Павла Жука, який залишив інформатику й став військовим

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.