“Мамо, я буду до кінця”: історія загиблого на війні захисника Сергія Іванюка

• Сергій Іванюк захищав країну в найгарячіших точках Луганщини і Донеччини. 

• Військовий назавжди повернувся додому “на щиті” - на рідну Кам’янеччину.

• Вдома його не дочекались рідні - мама, бабуся, брат із сім'єю, дружина, діти та онучки. Розповідаємо історію захисника. 

“Мамо, я буду до кінця…”, - такі слова не раз чула від сина Валентина Іванюк. Він ніколи не скаржився і не любив говорити про війну. Хоча сам захищав країну в найгарячіших точках фронту - “на нулі”. Рідних заспокоював лиш коротким: “Все добре”. 

Сергій Іванюк воював у складі 68-ої окремої єгерської бригади. Був мінометником. Військовий загинув під час бойового завдання на Сватівському напрямку. Там отримав мінно-вибухові травми, несумісні з життям. Йому назавжди залишиться 43. Розповідаємо історію мужнього захисника з Кам’янеччини. 

“Мамо, хто, як не ми?”

Сергій родом із невеликого і мальовничого села Вітківці. Це у Жванецькій територіальній громаді Кам’янець-Подільського району. Навчався у Вигодській загальноосвітній школі. Далі була служба в армії. 

Чоловік був зразковим сім’янином - старався, аби рідні завжди відчували його підтримку та опору. Безмежно любив дружину і дітей. 

Мама Валентина Іванюк розповідає, Сергій був працьовитий і брався за будь-яку роботу. Завжди всім допомагав і ніколи не відмовляв. Довгий час займався будівельними роботами. Працював у Кам’янці-Подільському, Києві, їздив на заробітки до Польщі. Як тільки почалась повномасштабна війна - знав, що доведеться йти захищати країну. 

-  Його викликали і сказали чекати. Він чекав. Повістку Сергію кинули в поштову скриньку. Сусіди подзвонили і йому повідомили. Він не ховався. Поїхав і на наступний день його одразу забрали, - розповідає матір. 

За словами жінки, сина відправили на Донеччину. Протягом п’ятьох днів Сергій вже був на передовій. 
Як почалась війна, він казав: “Мамо, хто, як не ми? Це війна і я буду до кінця…”, - говорить крізь сльози пані Валентина.

Казав: “Ми все одно переможемо”

Сергій Іванюк не любив розповідати про війну, не ділився труднощами й ніколи не скаржився. Боявся, аби близькі не переживали. Валентина додає, що син лише заспокоював короткими фразами, що все добре. Завжди обіцяв передзвонити після того, як прийде з “роботи”. Так він називав бойові завдання на передовій. Спілкувався з братом і під час розмов завжди підбадьорливо казав: “Ми все одно переможемо!”. 

Рідні кажуть, незадовго до загибелі Сергію дали п’ять днів відпустки. Він з нетерпінням чекав на зустріч із сім’єю. За словами мами, син наче відчував щось. Мовляв, вдома старався набутись з усіма, хотів “обійти всіх”. Але обіцяв, що все одно повернеться. 

Якось Сергій Іванюк навіть привіз додому бригадний прапор. І сказав дружині: “Якщо зі мною щось трапиться, нехай цей прапор буде в мене на могилі”. 

6 вересня матір не підозрювала, що розмовляє із сином востаннє. 

-  Він сказав, що йде відпочивати, бо вночі їхати на роботу. Близько 10-ої вечора вислав мені останню фотографію. Я вже не хотіла його турбувати. Пообіцяв, що прийде із завдання і віддзвониться. Та більше не передзвонив…, - каже мама Сергія. 

Сергій Іванюк загинув 7 вересня внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям. Трапилось це в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області. 

Після загибелі військового побратими розповідали про обставини трагедії. За їх словами, це було бойове завдання, на яке Сергій вийшов разом з напарниками. До них наблизився ворожий танк.

Після обстрілу вони вийшли на позиції, де окупанти накрили вогнем Сергія та його побратимів. Чоловік отримав важке поранення в голову і загинув на місці.

У грудні захиснику мало б виповнитись 44 роки. Вдома його не дочекались мама, бабуся, дружина, брат із сім’єю, діти і внучки. Матір каже, молодшу внучку Сергій встиг побачити всього раз. 
Героя поховали у рідному селі Вітківці. 

Читайте також:

• На війні загинули троє жителів Хмельниччини. Ким вони були?
• Вважався зниклим безвісти. На війні загинув Володимир Щур з Теофіпольщини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.