На честь кого названі вулиці в Хмельницькому: люди та історія

• Чимало вулиць в Хмельницькому названі на честь людей.

• Ким вони були – розповідаємо в цьому матеріалі.

Перейменуванням вулиць в Хмельницькому займалися в різні часи. Протягом останніх 11 років це робили в рамках декомунізації. Зокрема – у 2016-му вулицю Маршала Рибалка змінили на Степана Бандери. Чапаєва – на Павла Загребельного тощо.

Після початку повномасштабного вторгнення, у місті змінили назву ще 45 вулиць. Колишня Хотовицького – тепер Івана Пулюя, а Купріна – Симона Петлюра. 

Так, більшість вулиць в Хмельницькому названі на честь людей. Ким вони були – розповідаємо в цьому матеріалі, на прикладі п’ятьох вулиць.

Вулиця Леха Качинського

Вулиця розташована в Ближніх Гречанах – від Вокзальної до Західно-Окружної. 

За часів існування села Гречани, це була вулиця Урицького. А в 2010-му її перейменували на честь колишнього польського президента – Леха Качинського. 

Лех Качинський розпочав свою політичну діяльність із 1977 року – з роботи в підпільному Комітеті громадянського опору, Комітеті захисту робітників та організації «Вільні профспілки». 

Після запровадження військового стану в 1981 році, був інтернований на одинадцять місяців. Потім був міністром у Канцелярії Президента Леха Валенси та в Бюро національної безпеки. 

Перед тим як у 2005 році стати президентом, був три роки мером Варшави. 10 квітня 2010 року загинув у авіакатастрофі біля Смоленська, під час візиту для вшанування пам'яті польських офіцерів-жертв розстрілів НКВС у Катині. 

Лех Качинський вважався одним з найбільших друзів України.

Вулиця Олексія Скоблі

Вулиця Олексія Скоблі – у центрі Хмельницького. Пролягає вздовж залізниці, від Кам’янецької до Франка. 

Вулиця була прокладена на початку 20 століття. У 1911 році вона мала назву Ейлеровська – на честь подільського губернатора Ейлера. У 1935 році вулицю назвали іменем Пушкіна.

Вже у 2022 році вулиця отримала нову назву – на честь Героя України Олексія Скоблі, з позивним «Тур». Він загинув, закриваючи собою побратимів. Олексій Скобля був білорусом за національністю. 

13 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Мощун на Київщині, група спецпризначенців вступила в бій з переважаючими силами росіян. Олексій «Тур» Скобля, прикриваючи відхід групи, отримав складне вогнепальне поранення. Вигукнув команду: «Відходь! Крию!». Завдяки його сміливості вся група українських спецпризначенців успішно вийшла. А він загинув. Зі зброєю в руках, до останнього подиху прикривав відхід групи. 

Олексію Скоблі посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». 

Вулиця Юхима Сіцінського

Вулиця Юхима Сіцінського знаходиться в мікрорайоні Дубове. А саме – від Франка до Мазепи. 

Вона з’явилась ще в другій половині 19 століття. Від 1890-х років називалася Підказармена. Все, через розташування неподалік казарм Білгородського кавалерійського полку. 

Вже у 1946 році вулиця стала називатися на честь генерала Миколи Ватутіна. А в 2016 році, в рамках декомунізації, її перейменували. Відтоді вулиця називається іменем Юхима Сіцінського. 

Юхим Сіцінський був протоієреєм – священнослужителем РПЦ, учасником автокефального руху, істориком, краєзнавцем, археологом, педагогом і громадським діячем. 

З часу відкриття у 1918 році Кам’янець-Подільського державного українського університету  працював викладачем, бібліотекарем, завідувачем Кабінету мистецтва. Був членом Кам’янець-Подільського комітету охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи. 

Був двічі заарештований: вперше – за обвинуваченням «в контрреволюції», вдруге – у сфабрикованій справі «Спілки визволення України», з конфіскацією майна. Залишившись після другого звільнення з-під арешту без роботи, переїхав до Києва, де у 1931-1933 роках працював науковим працівником у Всеукраїнському музейному містечку при Державному культурно-історичному заповіднику. 

Повернувшись до Кам’янця-Подільського, три останні роки життя мешкав у чужому будинку у злиднях, без роботи та пенсії. Аби вижити, продав Проскурівському музею частину власного архіву та бібліотеку. Помер у Кам’янці-Подільському.

Вулиця Ніни Янчук

Ця вулиця пролягає від Проскурівської до Прибузької. Вона була прокладена у 1888 році. Наразі вулиця забудована переважно одноповерховими приватними будинками. А починаючи від перехрестя з вулицею Трембовецької — багатоповерхівками. 

Раніше вулиця називалася імені Ковалевського – одного з місцевих діячів громадянської війни. 

У 1946 році її перейменували на честь російського письменника Максима Горького. Згодом, в 2019-му, вона стала називатися – імені Ніни Янчук, яка була зв'язковою та медсестрою Української повстанської армії. Протягом 1945—1956 років перебувала у сталінських таборах. Пізніше переїхала до Хмельницького та жила тут до своєї смерті.

Вулиця Івана Богуна

Ця вулиця розташована в мікрорайоні Ружична. А саме – на перетині Нечая й Космічної до вулиці Лізи Чайкіної. 

До 1981 року вона називалася на честь першого у світі космонавта – Юрія Гагаріна. Вже після приєднання Ружичної до міста, у міськраді вирішили перейменувати ті вулиці, назви яких вже є у Хмельницькому. Нагадаємо, що раніше сучасна вулиця Героїв Маріуполя називалася Гагаріна.

Так, вулицю в мікрорайоні Ружична назвали на честь українського полковника Івана Богуна. Він став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, і згідно «Реєстру Війська Запорозького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку.

Важливою сторінкою полковника стала Берестецька битва, в якій він проявив себе розсудливим полководцем в найтрагічніший момент бою. Він був наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому таборі. Іван Богун виправдав покладені на нього сподівання й вивів із оточення основні сили українського війська.

Читайте також: Що там було раніше? Історія будинків в центрі Хмельницького

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.