На протезі піднімався на Говерлу: історія Руслана Зеленкова з Хмельниччини
-
Він втратив ногу внаслідок обстрілу на Запорізькому напрямку.
-
Зараз живе із протезом і зміг взимку піднятися на Говерлу.
-
Розповідаємо його історію в матеріалі.
Перший досвід сходження на Говерлу. Перший досвід здійснення цього на протезі. Таким був ретрит для ветерана з Хмельниччини – Руслана Зеленкова. Шлях був не простим. Та він довів, що все можливо, якщо є бажання.
Втратив ногу внаслідок обстрілу на Запорізькому напрямку
Руслан Зеленков – 36-річний ветеран, родом із села Гвардійське. Доля звела його із військовою справою ще під час навчання в Подільському державному аграрно-технічному університету. Там він закінчив військову кафедру. Згодом працював викладачем. Випустивши одну групу, у 2015-му, викладацьку справу змінив на службу у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
Далі були роки служби: Миколаївський напрямок, Бахмут, Часів Яр. Далі – робота в ТЦК на рідній Хмельниччині. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, Руслан Зеленков продовжив службу у 65-й бригаді. Тоді вирушив на Запорізький напрямок – звільняти Роботине.
Влітку, у 2023-му, життя воїна розділилося на «до» та «після». Повертаючись із завдання, екіпаж Руслана потрапив під обстріл «Градів».
- Мій водій отримав поранення лівої групи, я – правої. Начальник зв’язку, на жаль, помер, – пригадує Руслан.
Після цього воїн пережив ампутацію кінцівки, лікування в Запоріжжі та Дніпрі. А згодом – шість місяців у столичному госпіталі. Шлях до відновлення був непростим: Львів, Винники, Вінниця. Саме там, в «Ортопедсервісі», Руслан почав опановувати нове життя на штучній опорі.
- Все залежить від активності людини. Я б не сказав, що протез на 100% замінює ногу, але на 50% опора є. Спершу було некомфортно, натирало. Не одразу зможеш просто встати і піти – були і палиці, і милиці, і підлокітники. До всього треба звикати, особливо взимку, коли ожеледиця», – розповів ветеран журналістці vsim.ua.
Підйом на Говерлу
Ідея піднятися на Говерлу для ветеранів стала частиною адаптивного ретриту, організованого командою «Second Wind Club» та Олександром Педаном.
Серед учасників були ветерани з Одещини, Хмельниччини, кияни й британський легіонер. Ветерани з ампутаціями вище коліна обрали найскладніший – «червоний» маршрут, – розповідає Руслан.
Сходження почалося о 7-й ранку. Попереду було понад 20 кілометрів шляху крізь сніг та круті схили. Попри це ветерани таки здійснили вихід до підніжжя Говерли, на висоту 1 320 метрів. При цьому підійматися було не так важко, як спускатися, – ділиться ветеран.
- 3 години ми піднімалися і десь 2,5 години спускалися. Було простіше підніматися: протез вперед кидаєш і стараєшся на нього наступити. Йшли нормально, зупинялися лише кілька разів. А от коли спускалися – через сніг було важко, кілька разів у замети завалювалися, – каже він.
Руслан згадує момент, коли вже спускаючись, він підковзнувся і проїхав вниз на спині, прямо на рюкзаку. Однак цей випадок не перекреслив вражень, які були отримані під час такого ретриту. Ветеран зізнається: хоче піднятися ще раз, та вже за іншої пори року.
Сьогодні Руслан Зеленков працює у Сатанові. Він – фахівець із супроводу ветеранів при селищній раді. Його кабінет став місцем, де військові, їхні родини та сім’ї загиблих знаходять підтримку.
Так, ветеран підтримує інших, знаючи, через що проходять воїни та їхні родини під час повномасштабної війни. І навіть будучи із протезом, чоловік зізнається – до всього звикаєш. Тож тепер він вчиться жити по-новому. При цьому доводячи й іншим – немає нічого неможливого.
Читайте також: Юного бійця з Кам’янця-Подільського відзначили нагородою Міноборони
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
