«На щиті» повернувся 34-річний Валентин Скрипник: спогади про захисника з Кам’янеччини

• Валентин Скрипник пішов захищати країну влітку 2022-го. 
• Пройшов бої за Бахмут, виконував завдання у найгарячіших точках на фронті. 
• 34-річний Валентин загинув на Сумщині. Спогадами про захисника поділилась його дружина. 

Валентин Скрипник – військовим родом зі Старої Ушиці. Патріот, який хотів робити свій внесок у перемогу. На початку повномасштабної війни чоловік виготовляв протитанкові їжаки та плити для бронежилетів, а згодом приєднався до війська. 

Захисник тримав оборону Бахмута, пройшов бої у найгарячіших точках на фронті. Увесь цей час вдома його чекала дружина – підтримувала і допомагала закривати збори для підрозділу коханого. 

Валентин загинув на Сумщині. Йому назавжди 34. Розповідаємо історію воїна з Хмельниччини. 

«Він не міг інакше…»

Валентин народився і виріс у Старій Ушиці, що на Кам’янеччині. Тут провів дитинство і закінчив школу. Потім навчався у Кам’янець-Подільському будівельному коледжі, а згодом – в Івано-Франківському коледжі на вчителя фізичного виховання. Чоловік мав «золоті руки». Впродовж кількох років їздив на заробітки по Україні та за кордоном – займався зварюванням та металообробкою. Дружина Алла розповідає: чоловіку це дуже подобалось, в мріях було власноруч виготовляти меблі в стилі «лофт». 

– Все, за що він не брався – робив ідеально, – каже дружина. 

З Аллою вони були знайомі давно, родом з одного селища. Згодом життя розвело їх. Обоє були за межами країни. А в 2014 році зустрілися знову і більше не розлучались. 

– Ми колись були в одній компанії. Потім я поїхала в Італію, але згодом повернулась. В 2014-му ми пересіклись – відтоді разом. Він мені був чоловіком і другом водночас. В нас були однакові погляди на життя і ми доповнювали одне одного. Він як віддзеркалення мене, – розповідає Алла Скрипник.

У 2022 році пара одружилась. Проживали у Старій Ушиці і розвивали власну справу – організували кемпінг для відпочинку з наметами. 

В червні того ж року Валентин вирішив стати на захист країни. Не міг інакше. 

Виготовляв протитанкові їжаки, а потім пішов воювати

Дружина розповідає: Валентин був одним з тих, хто організував людей, аби виготовляти протитанкові їжаки на початку повномасштабної. Робив те, що вмів найкраще – займався зварювальними роботами. Згодом разом з товаришами збирали плити для бронежилетів. У червні чоловік сказав Аллі, що хоче робити більше для перемоги і вирішив приєднатись до війська. 

У липні 2022-го Валентин поїхав на навчання до Великобританії, а згодом повернувся. Після підготовки на полігоні, приєднався до 210-го штурмового батальйону «BERLINGO» й вирушив на Донеччину. Разом з побратимами тримали оборону Бахмута, воювали на Куп’янському, Покровському і Слов’янському напрямках. На той момент військовий був головним сержантом роти вогневої підтримки у складі батальйонної тактичної групи. 

– З нього важко було витягнути щось, він мало розповідав. Коли втрачали людей – він дуже переживав, була агресія до всього, що відбувається. В батальйоні він познайомився зі своїм найкращим другом Тарасом, який загинув під Берестовим на Донеччині. Чоловік дуже важко це переживав, – пригадує Алла. 

Закривала збори і їхала через всю країну, щоб побачитись

Останній час Валентин виконував завдання на Сумщині. Поки був на фронті, його рідні та друзі постійно організовували збори для його підрозділу. Для дружини не було неможливих задач. Як тільки чоловік розповідав про потребу для побратимів – жінка робила все, аби допомогти. 

– Він дуже переживав, щоб у хлопців все було. Ми відкривали збори на тепловізор, машину, на РЕБ. Я відкривала збори, ми збирали кошти на все необхідне, люди поширювали і долучались. Він дуже цим переймався. Один з побратимів сказав, що Валентин був для них як тато, – пригадує Алла. 

Востаннє дружина бачилась із захисником у січні. Розповідає: подолала близько 600 кілометрів, щоб побачитись з ним. 

– В нас практично не було часу, щоб поговорити. Але дуже сумували одне за одним. Коли він переїжджав на Сумщину,я пригналась за 600 кілометрів до нього, щоб побачитись, – каже дружина. 

Алла розповідає: тоді чоловік мав виїжджати на Курський напрямок. Але під час поїздки  військовий загинув. Сталося це 7 лютого. 

Багато планів залишились для пари нездійсненними – власна справа і діти… 

– Він хотів робити меблі, планували розбудовувати наш кемпінг і розвивати туризм. В планах були діти, – каже Алла. 

З Валентином Скрипником прощались у Старій Ушиці 12 лютого. Мешканці зустрічали тіло Героя «живим коридором». Поховали воїна на кладовищі в рідному селищі. 

Читайте також:

Не стало чотирьох військових з Хмельниччини. Наймолодшому – 22

«Він хотів повернути свою домівку». Попрощались з прикордонником Сергієм Чумаком

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.