На війні загинув хмельницький ресторатор Євгеній Кот

Анастасія БЕВЗ

До війни Євгеній був власником мережі закладів харчування «Тут ЗБС».
У перші дні повномасштабної пішов до війська.
Вдома його не дочекались дружина і двоє донечок.
Розповідаємо історію воїна з Хмельницького.

«Чи є хтось, хто тебе не любив… Сама доброта. Ми не уявляємо життя без тебе», – такі коментарі залишають друзі Євгенія Кота. В мережі публікують його фото й пишуть словами співчуття рідним.

На світлинах Євгеній – щирий, усміхнений, у компанії друзів чи на риболовлі. Одному з улюблених справ свого життя. Його знали чимало хмельничан і його загибель для них – болюча втрата.

Євгеній Кот провів життя у Хмельницькому. Тут закінчив школу, а згодом навчався у Львові, де здобув фах юриста. Саме тоді життя звело його з Андрієм. Чоловіки були знайомі зі дитинства. Та нерозлучними стали у часи студентства.

– Ми були знайомі зі школи. Але тісно спілкуватись і товаришувати почали потім, коли були студентами. Женя не працював за спеціальністю. Натомість дуже добре готував і відкрив три заклади у Хмельницькому, – розповідає товариш.

Мережа закладів харчування була справою його життя. Робота принесла йому багато друзів та знайомих. Чоловік готував улюблені для багатьох піци та бургери. А потім стався коронавірус. Приймати відвідувачів і працювати стало важче.

– Євгеній зі своїми співробітниками постійно приймали багато військових, робили їм знижки. Попри те, що було тяжко працювати і незважаючи на те, що сам ледве витягував. Але потім бізнес закрився, – розповідають друзі.

Розпочалось повномасштабне вторгнення. Євгеній рішуче вирішив стати на захист країни, не вагаючись.

– В нього батько був військовим. Сам Женя служив в армії. Тому з першого дня пішов до військкомату і записався у добровольці. Мотивація в нього була одностайна і однозначна: «Я маю захищати свою країну тому і своїх дітей тому, що я чоловік», – пригадує друг Андрій.

Спочатку чоловік служив в ракетній бригаді Хмельницького, згодом поїхав на навчання до Німеччини, де опанував «HIMARS». З цими навичками вирушив на передову.

В цей час вдома на Євгенія Кота чекали його дружина і двоє донечок. Друзі кажуть: чоловіка знали всі.

«Він був настільки добрим, що я такої людини ще не зустрічав. Про це вам скаже кожен»…

У втрату Євгенія досі не можуть повірити його рідні та близькі. Воїну було 42. Друзі розповідають: найбільше за все він мріяв про перемогу, бути поруч із сім’єю, а ще повернути справу свого життя і знову відкрити улюблений бізнес.

Дату та час прощання з військовим обіцяють повідомити згодом.