На війні загинув соліст балету з Кам’янця. Розповідаємо історію 31-річного Ростислава Янчишена

Анастасія БЕВЗ

Він був солістом балету Одеського оперного театру й успішно гастролював світом.
Все змінила повномасштабна війна і його тверде рішення захищати країну.
Розповідаємо історію 31-річного Ростислава Янчишена, захисника з Кам’янця.

Фото усміхненого Ростислава друзі поширюють у соцмережах. Досі не можуть повірити, що його вже немає: “Ростуня! Не чекали ми побачити тебе в таких новинах. Ти - наш Герой. Ти хотів пришвидшити нашу перемогу, але не такою ціною…”, - пишуть близькі під звісткою про його загибель.

Ростислав Янчишен виріс у Кам’янці-Подільському. Після закінчення школи хлопець пов’язав своє життя з балетом. На його сторінці досі є “довоєнні” світлини з виступів. На наступних Ростислав робить селфі у військовій формі. Чоловік пішов захищати країну в перші дні російського вторгнення. Розповідаємо історію 31-річного захисника.

“Танці були його покликанням”

“Комунікабельний, привітний. Не було жодної людини, яка б не хотіла з ним товаришувати”. Так відгукуються про Ростислава його друзі й однокласники. Кажуть, хлопець мав відмінне почуття гумору і завжди перший приходив на допомогу. А його широка посмішка була візитівкою і ніколи не сходила з обличчя.

Відео дня

Однокласниця Людмила Шумейко поділилась, з Ростиком вони разом навчались в Кам’янець-Подільському ліцеї №18 на історико-правовому факультеті. З 9 класу сиділи за однією партою.

Людмила пригадує, як саме в шкільні часи всі дізнались про здібності Ростислава до танців.

Пам’ятаю, в 9 класі потрібно було організовувати виступ на свято, яке мало відбутись в міському будинку культури, потрібно було придумати щось цікаве від нашої групи. Саме тоді Ростислав запропонував станцювати. Ніхто ще тоді не знав про його здібності до танців. Він взявся за організацію, сам поставив танець, це був вальс під пісню Діми Корса «Я чекатиму». Танцювало 2 пари - я з ним та ще двоє наших однокласників. Ніколи не забуду цих тренувань, в нього горіли очі нас вчити та показувати рухи. Після виступу в будинку культури, він розказував, що це був його перший серйозний танець, де скільки людей з захопленням аплодували. Для Ростислава танці були його покликанням. Він з задоволенням відвідував заняття після уроків, - розповідає Людмила Шумейко.

Однокласники кажуть, Ростислав цікавився усім, був ерудованим з багатьох предметів, мовляв, не зубрив, але “ловив все на льоту” і міг підтримати будь-яку тему для розмови. Після школи таки вирішив пов’язати своє життя з танцями і вступив до вищого мистецького закладу в Києві.

Повернувся, щоб піти захищати

Понад десять років Ростислав Янчишен був солістом балету Одеського оперного театру. Любив подорожувати. Разом з балетною трупою відвідав Америку й багато країн Європи.

Рівно рік назад ми випадково зустрілись на вулиці в Кам’янці-Подільському. Пройшло понад 14 років, а Ростислав абсолютно не змінився, лише помужнів та помудрішав. Тоді він із захватом розповідав про свою роботу в Одеській опері, - каже Людмила Шумейко.

Все перекреслила повномасштабна війна. З початком російського вторгнення Ростислав повернувся до рідного Кам’янця, де записався до територіальної оборони. Друзі кажуть, він був свідомим патріотом і твердо вирішив захищати країну.

Відповідально відвідував всі тренування, нічні чергування, проходив військову підготовку та навчання. Він був твердо налаштований захищати свою Батьківщину. В січні цього року вирішив вступити до лав Збройний Сил України, не побоявся, це було його рішення, - каже однокласниця.

Ростислав Янчишен загинув 19 квітня під час виконання бойового завдання на фронті. Герою був 31 рік. Друзі та знайомі залишають слова смутку і співчуття батькам:

Немає слів…сльози, біль втрати золотої дитини, яка побачила майже весь світ, але не встиг прожити в ньому! Чому така несправедливість! Гине самий цвіт! Ростіку Царство небесне! Але йому ще там не місце бути! Він Герой! Він залишив улюблену роботу, спокійне життя і сам з перших днів став на захист нашої країни! Низький уклін Вам Толик і Таня за такого сина, але .....клята ця війна! Ми ніколи не пробачимо!
Не вірю, що його немає… знаю, що людина живе доти, доки про неї пам’ятають… Ростислав залишив світлу та вічну пам’ять після себе. Про таких як він, хочеться говорити лише хороше, він - Людина з великої букви.

Воїн назавжди повертається додому. Завтра, 26 квітня, з ним прощатимуться у рідному місті. Траурний кортеж рухатиметься проспектом Грушевського орієнтовно о 10-15 з напрямку Хмельницького до Храму Пресвятої Трійці (Старе місто). Церемонія прощання біля Будинку офіцерів триватиме з 11-00 до 12-45.