“Нас били так, що деякі втрачали свідомість”: захисник Азовсталі розповів як пережив російський полон

“Нас били так, що деякі втрачали свідомість”: захисник Азовсталі розповів як пережив російський полон
Фото - Суспільне, з архіву В'ячеслава Горбаня
  • В’ячеслав Горбань 5 місяців пробув у полоні росіян.

  • Чоловік пройшов в’язницю у Оленівці та СІЗО в Таганрозі. 

  • Він розповів історію своєї боротьби та шлях до повернення додому.

В’ячеслав Горбань разом з дружиною Тетяною мешкали в Маріуполі. До війни. Згодом вона перебралася до Хмельницького, а він потрапив до полону. Як було під обстрілами на Азовсталі, як ставилися росіяни до полонених та яким був шлях В’ячеслава додому розповіли у сюжеті Суспільного.  

Став на захист 24 лютого

В’ячеслав Горбань став на захист своєї країни у перший день повномасштабного вторгнення. 24 лютого він пішов до маріупольської тероборони. Його дружина зізнається, що очікувала від коханого такого вчинку. 

— Я завжди знала, що він у будь-якій ситуації стане на захист Маріуполя, на захист України. Я знала, що я не буду перешкоджати цьому. Тому що, якщо обирати: йти захищати чи сидіти на дивані, то він піде захищати. І я його підтримувала, була на його боці завжди, — розповідає Тетяна.

Відео дня

Будучи тероборонівцем В’ячеслав виконував різні завдання — охороняв, допомагав, носив поранених, розвантажував продукти, чергував на посту. Маріуполець ніс свою службу у місцевому військовому шпиталі. Згодом, 12 березня, В’ячеслав перебрався на Азовсталь. Там також працював у шпиталі.

— Спочатку на Азовсталі були засоби й зброя, щоб оборонятися, була їжа, були ліки, все було, але ми були в оточенні. Було декілька кіл оточення, 3 чи 4, тобто з України нам нічого не привезеш, і ми не мали змоги звідти вийти. Вони бомбили чітко, прямо, по входу одному, по входу іншому, так, щоб заблокувати нас, — згадав захисник.

Він каже, тоді захищатися вже було нічим, та й їжі не вистачало А ввечері 16 травня від командирів надійшов наказ виходити. 

Скрін з відео Суспільного

“Вони там всі нелюди”

Наступного дня, 17 травня, В’ячеслава Горбаня взяли до російського полону та повезли до колонії в Оленівці. Він пробув там близько двох тижнів. Звідти й надіслав дружині останні на той час повідомлення. Тетяна ж виїхала до Запоріжжя, а звідти вирушила до Хмельницького. 

— Остання смс, коли ми списалися, це був мій виїзд на Запоріжжя, він знав, що я їду до Хмельницького, і він мені написав, мабуть, останнє повідомлення, що радій кожній хвилині, кожному дню, і дихай волею. Усі ці місяці, дні, і хвилинки я дихала волею і чекала його, — каже Тетяна.

В’ячеслав Горбань каже, в Оленівці до них ставилися нормально. А згодом почалося пекло. Після Оленівки його відправили в СІЗО в Таганрога. Там, за словами захисника, було дуже жорстко.

— Вони там злі, там нелюді. Там нас били так, що деякі втрачали свідомість, — згадує військовий. 

У Таганрозі він пробув близько чотирьох місяців. А тоді В’ячеслава Горбаня перевели до колонії в Каменську-Шахтинському, на Ростовщині.

Їли прострочені сухпайки

Після п’яти місяців полону, одного разу до камери, де тримали українських захисників, прийшов охоронець. Згодом В’ячеслав зрозумів, що той готував списки на обмін. 

— В один день заходить охоронець і питає, хто тут старий, або хворий сильно. Давайте, я записую. Я теж підняв руку, — пригадує захисник.

Його внесли до списку та почалися переведення. Спершу В’ячеслава відправили в СІЗО до Курська, згодом перевезли до Криму. Лише там полонені побачили нормальний транспорт. А от з їжею не пощастило. 

— Там нас погодували, і вже виводили в нормальні туристичні автобуси, дали кожному по сухпайку, до речі він був прострочений на рік. Їсти хотілося дуже, тому ми їли, що було. Ближче до вечора ми приїхали на Василівку, де обмінялися, це був незабутній момент, не передати, був готовий цілувати асфальт, — каже В’ячеслав Горбань.

Тоді ж захисник зателефонував дружині. Каже, Тетяна була так рада та схвильована, що її колеги по роботі навіть подумали чи з нею все добре. Вона ж сама згадує, що того дня сміялась та стрибала, наче дитина, однак завжди вірила, що коханий вистоїть і повернеться до неї. 

В’ячеслав Горбань пробув у полоні 5 довгих місяців. Його звільнили 29 жовтня. Того дня вдалося звільнити 52-х українських захисників — офіцерів, медиків, сержантів та солдат. Серед них — 12 бійців Нацгвардії, 18 з морських піхотинців, 8 з прикордонників, 9 із тероборонівців, 3 воїнів ЗСУ та 2 цивільних.

 

Читайте також: “9 місяців щасливого життя у нас забрав ворог”, - хмельничанка Юлія, яка чекає чоловіка з полону

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (4)
  • Анжелика Храбуст

    Господи!!!!!!!
  • Вера Пухниченко

    ❤🇺🇦🙏 Рідні наші. бережи Вас Боже
  • Светлана Васильева

    Дай, Боже, сил, здоров'я і терпіння нашим захисникам!!! Смерть клятим ворогам! Ніколи не забудемо і не пробачимо клятим оркам!
  • ЧитачЧитачів

    Після всього пережитого як він може від своєї дружини ще терпіти цей язік.

keyboard_arrow_up