Нацгвардієць Микола пішов воювати замість брата, якого поранило під Бахмутом

Олена Кошарська

Колаж vsim.ua

Чоловік брав участь в АТО.
Він понад 15 років присвятив кінологічній службі.
А коли його брат через поранення не зміг воювати — Микола зайняв його місце.

У кожного своя життєва історія та стежина, яка привела у Збройні Сили України. Розповімо історію Миколи, який служить у військовій частині А 2641, що базується на Кам’янеччині.

Микола 15,5 років відслужив у Нацгвардії. Він брав участь в АТО. Там травмував ногу, але мав настільки сильне бажання знову захищати Україну, що травма не стала на заваді.

Війна та евакуація

Повномасштабний наступ Микола зустрів у Рубіжному будучи цивільним. Того страшного лютневого дня він прокинувся від потужних вибухів. Йшли бої. Доки перебував в укритті, в сусідню квартиру «прилетіло» й увесь будинок згорів.

Відео дня

— Вирішив покидати місто, але не одразу це вдалося. На жаль, не всі документи встиг забрати. На декілька днів прихисток дав незнайомий чоловік. Далі йшов 10 кілометрів пішки. Потрапив під обстріл, мене контузило, а хлопця із батьком, котрі йшли попереду, на жаль, вбило. Мені пощастило доповзти до позицій наших захисників, а далі дійшов до міста. Евакуаційних автобусів не вистачало, люди, деякі поранені, ледь не билися за місця. Наступного дня вдалося евакуюватися. Спочатку доїхав до Слов’янська, потягом до Полтави і вже до села на Сумщині і за 18 км від Бєлгородської області, — згадує військовий.

Коли повернувся додому, бійці 93-ї бригади погнали звідти росіян. Деякий час Микола допомагав хлопцям, показував шляхи відступу і наступу, адже добре орієнтувався на місцевості. Після відновлення документів, він почав оббивати поріг військкомату. «Всі односельчани на війні, а чому ж не я?!», - ця думка не давала йому спокою ні вдень, ні вночі.

Воює замість брата

Сьогодні Микола носить піксельну форму. Його середній брат воював під Бахмутом і бачив звірства, скоєні росіянами. Зараз родич заходиться на реабілітації і навряд чи повернеться у військовий стрій. Тож Микола вирішив продовжити справу брата. Він з огидою ставиться до всього російського, зокрема й до мови окупанта.

Зате захисник безмежно любить рідну Україну. А ще з теплотою і турботою ставиться до братів наших менших. Адже понад 15 років присвятив кінологічній службі і навіть розробив власну методику дресирування. Пройшов шлях від дресирувальника до командира кінологічного взводу. А службу розпочав 2006 року у Нацгвардії в Сумах.

— Перша службова собака – німецька вівчарка на кличку Таліф. Взяв його 39-денним цуценятком. Прочитавши чимало профільних книг, я розробив план навчання і власну методику дресирування. Хотів перевірити, спрацює вона чи ні, і як за короткий термін навчити собаку шукати різні запахи. Експеримент вдався, собака навчився шукати різні запахи, за що я його постійно заохочував, — зізнається військовий.

Коли росія напала на українські території у 2014 році, нацгвардієць неодноразово їздив виконувати завдання в зону бойових дій. Брав із собою й чотирилапого помічника, з яким охороняли штаби.

Декілька разів цей злагоджений тандем успішно брав участь у змаганнях. Вони вдало виступили на чемпіонаті з багатоборства кінологів на першість Нацгвардії України в Золочеві 2017-го. У особистому заліку Микола зі своїм вихованцем Таліфом виборов І місце.

Сьогодні військовий сумлінно вчиться. Впевнений: Україна переможе, тим паче, що Захід обіцяє новітню зброю і літаки:

— Не дай Боже, щоб ми передали цю війну майбутнім поколінням. Маємо покласти крапку, відвоювати все своє, що росія нагло відібрала. Україну відбудуємо і заживемо ще краще! Інакше бути не може, — каже захисник.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі