Назавжди 20. Рідні просять присвоїти звання Героя Богдану Марченкову з Хмельниччини

• Богдан пішов захищати країну добровольцем у свої 19. 
• Служив у складі десантно-штурмової бригади і загинув на Донеччині. 
• Рідні розповіли історію воїна, а ще просять присвоїти йому найвище звання посмертно. 

«Ми не бачились два роки. В серпні хотіли зустрітись, а ще мріяли зробити ремонт в батьківському будиночку», – говорить про їхні спільні плани сестра загиблого воїна. До цієї зустрічі він не дожив місяць. 

Богдан Марченков загинув у боях на Донеччині. Він назавжди залишився 20-річним. Розповідаємо історію воїна з Хмельниччини.  

Пішов добровольцем у 19

Богдан родом із села Лісоводи, що в Городоцькій громаді. Тут закінчив школу і місцевий професійний ліцей. Хлопець був президентом молодіжного колективу закладу, займався спортом і мав багато друзів. У ліцеї його вважали лідером. 

– Простий, доброзичливий, ввічливий, щирий, креативний, розумний – таким ми запам'ятали його, – говорили у навчальному закладі. 

Ще під час навчання хлопець почав працювати. Останнім місцем роботи був зернотік, де Богдан займався міндобривами. 

Рідна сестра Катерина розповідає журналістці vsim.ua, що з початком повномасштабної війни живе за кордоном. До себе після навчання кликала і Богдана. 

– Його призвали до армії на початку осені, ще до повномасштабної війни. В Богдана був вибір – йти до армії чи продовжити вчитись. Я вмовила його закінчити навчання. А коли почалась повномасштабна війна – вирішив піти добровольцем. Йому тоді було 19, – каже Катерина. 

Дівчина пригадує, дізналась про це братове рішення лише згодом. Хоча обоє були близькі і завжди всім ділились одне з одним. 

– Він зробив все можливе, щоб я про це не дізналась. Сказав лише тоді, коли зробив цей вибір, – додає дівчина. 

Далі був місяць навчання у Житомирі, після якого Богдан потрапив до складу 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. 

«Він був промінчиком...»

Богдан воював «на нулі». За словами сестри, виконували завдання переважно на Донеччині, на Бахмутському напрямку. 

Катерина розповідає, брат ніколи не скаржився, не говорив про те, що йому важко чи він боїться. Навпаки – підбадьорював і був підтримкою. 

– Він був промінчиком…коли сміявся, то всі навколо сміялись. У скрутні часи він ніколи не показував, що йому важко. Богдан завжди переймався за інших більше, ніж за себе. Він був для побратимів підтримкою, завжди міг розсмішити, – каже сестра. 

Востаннє Катерина спілкувалась з братом за кілька днів до загибелі. Він розповів, що йде на бойове завдання. Відтак три дні буде без зв’язку. І пообіцяв написати, коли повернеться. Але більше голосу Богдана вона не чула. 

Солдат Богдан Марченков загинув 11 липня в районі Новомихайлівки на Донеччині. Йому було всього 20 років. 

Звернулись з петицією до президента

Сестра поділилась їхніми планами після перемоги, які так і залишаться нереалізованими. 

– Після перемоги ми хотіли зустрітись – ми не бачились два роки. Я планувала приїхати в серпні, ми мали побути разом, думали зробити ремонт в будиночку, бо він старенький вже. Машину хотів купити, – ділиться сестра. 

Наразі Катерина Марченкова звернулась з петицією до президента, де просить присвоїти Богданові звання героя України, посмертно. 

«Мій брат добровольцем пішов у лави ЗСУ, підписавши контракт…Він був вправним та шустрим, швидко всього навчився, він був кращий з кращих, продовжив навчання ще на тиждень щоб навчитись працювати з кулеметом. 22 червня його перевели в 79 ОДШБ в/ч А0224 десантно штурмова бригада. Він пишався що потрапив до цієї бригади ДШВ- ЗАВЖДИ ПЕРШІ, так як і він всюди перший. 11 липня 2023 герой загинув , захищаючи всіх нас. Завжди був позитивним та добрим, надзвичайно сміливим. Він не боявся рятувати своїх побратимів під свист ворожих куль, завжди допомагав чим міг, ставив вище проблеми інших ніж свої.…», – йдеться в електронній петиції. 

Станом на сьогодні, 5 червня, звернення зібрало 19 805 підписів із 25 000 необхідних. До кінця збору голосів залишається 27 днів. Підтримати петицію можна за посиланням. 

Читайте також:

• На фронті загинув Богдан Шахов з Шепетівки
• «Він вірив у перемогу»: у Хмельницькому попрощалися із загиблим захисником Вадимом Адамовичом

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.