Назавжди 51: у Хмельницькому попрощалися із В’ячеславом Демідою

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Захисник служив на Сумщині.
Помер 2 травня 2026 року.
У нього залишилася матір, дружина та син.

У Свято-Георгієвському храмі попрощалися із хмельничанином В’ячеславом Демідою. Чоловік три місяці не дожив до свого 52-річчя: він помер 2 травня 2026 року. Історію захисника розповідаємо у матеріалі.

«Не можу говорити, але все в порядку»

В’ячеслав Деміда народився 30 серпня 1974 року. Мати з Тернополя, батько — з Ростова. У зв’язку зі службою, протягом 5 років родина жила в Німеччині, де і народився В’ячеслав. Згодом приїхали у Хмельницький. У дитинстві з сім’єю жив у мікрорайоні Дубове, де і закінчив школу.

«Сім’я в них дуже хороша», — так описує їх хмельничанка Антоніна. Жінка працювала разом з матір’ю майбутнього захисника. Товаришували вони, їхні чоловіки та діти. В’ячеслава запам’ятала, як хорошу, порядну, добру людину.

— Він дуже хороший хлопчик був: слухняний, лагідний, дуже добра людина. Сім’я в них дуже хороша.

— Училище закінчував, медбрат був, процедури робив всякі. Потім на ринку працював. Останнім часом на фірмі робив. Одружився й жили десь на дачі, — поділилася Антоніна.

В’ячеслав одружений. Має сина Артема, який після армії, із 2014 року, служив в зоні АТО. Ще до повномасштабної з дружиною виїхали за кордон.

Віддати шану захиснику прийшов і хмельничанин Сергій — матір В’ячеслав його кума.

— Роботяга був. Робив на роботі: на одній на другій. Вдома, на дачі в нього все було в порядку. До нас приходив, здибалися на свята. Люди хороша. Дитина людська, дуже порядна. Молодий, 50 років – це ще для життя. Але судьба така в людини.

— Десь в Сумах був. Ото другий раз скаже: «Не можу говорити, але все в порядку», — пригадує Сергій.

В’ячеслава мобілізували пів року тому. Службу проходив на Сумщині. 2 травня 2026 року він помер. У захисника залишилася матір, дружина та син. Поховали військового на Алеї померлих Героїв у мікрорайоні Ракове.