Останні слова: “Все буде Україна”. На війні загинув хмельничанин Микола Бурлака

• Захиснику було 36 років.
• Останнє, що він сказав рідним: “Все буде Україна”.

12 година. Міська ритуальна служба на Святослава Хороброго. Там, сьогодні, 17 травня, зібралися рідні, друзі та знайомі хмельничанина, який загинув за Україну. Це Микола Бурлака. Йому було 36 років. І він назавжди Герой.

Світлина, труна та квіти. Все це - всередині зали для прощань. Люди продовжують заходити та віддавати шану захисникові. Він загинув 11 травня, на Сході. Там він захищав країну від ворога на “найгарячіших точках”. Перед цим проходив навчання за кордоном. На фронті був гранатометником, мав звання старшого солдата. 

У мирному житті Микола Бурлака працював на будівництвах. Рідні кажуть: “Був майстром на всі руки”. Створити власну сім’ю Герой не встиг. Тож з найрідніших у нього залишився батько та брат.

З болем у серці з братом й племінником прощається двоюрідна сестра та тітка. Вони кажуть - немає таких слів, якими можна описати їхні відчуття. Адже Микола був для них найдобрішою та найхоробрішою людиною з усіх, кого знали. 

- Він старший за мене на 5 років. Коли я народилася, він називав мене: “Наше сонечко”, “Наш зайчик”. Він завжди був добрий, чуйний і дуже розумний. Це була дуже світла людина. Те, що він пішов на війну - це був його свідомий вибір. Коли почалася повномасштабна війна, він дуже відчайдушно і хоробро це все сприйняв. Він не боявся. Скільки він нам телефонував і ми спілкувалися - він не розповідав ніяких жахіть. Завжди казав: “Все буде Україна”. І в останній нашій розмові, за день до того, як його не стало, він теж сказав: “Все буде Україна”. Для мене це людина, яка є Героєм. Яка вибрала цей шлях, щоб захищати нашу країну від нелюдів. Сьогодні ми ховаємо брата, але я в ньому вбачаю всіх хлопців, які загинули, - розповідає двоюрідна сестра Ярослава.

Хрещена мама та тітка загиблого - Наталія, розповідає: Микола дуже пишався своїми побратимами. Ставився до них, як до рідної сім’ї. А під час розмов зі своїми близькими часто казав, що не може залишити своїх товаришів й завжди їм допомагатиме. 

Пані Наталія тримає в руках світлину, на якій захисник маленький. При цьому жінка повторює: “Мені дуже боляче”. 

- Дуже боляче. Немає слів, якими можна цей біль передати. Микола був дуже скромний, трудолюбивий. Завжди приходив на допомогу.  Він ніколи не розповідав про свої проблеми, а постійно казав: “Хрещена, у мене все добре”. 10 травня він розмовляв зі мною, перед від’їздом в Бахмут. На початку травня він був контужений. Тож під час розмови я його запитала, чи може він відмовитися їхати на Бахмут, аби пройти лікування в госпіталі. Він сказав, що може, але не хоче. Він понад усе не хотів залишати своїх побратимів, - розповідає Наталія.

Із Героєм хмельничани прощалися навколішках. Його поховали в мікрорайоні Ракове, на Алеї слави. 

Читайте також: Жителі Хмельниччини, які постраждали від вибухів, можуть отримати до 200 тисяч компенсації через “Дію”

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.