Пішов на Схід ще в 2021-му. Історія “залізного” танкіста із Ярмолинець
-
Сергій Тройніцький підписав контракт із ЗСУ ще до “повномасштабки”.
-
Він захищає країну на Харківському напрямку.
-
Вдома на нього чекає родина — дружина та донечки.
Марина та Сергій вперше зустрілись у Ярмолинцях. Він сам місцевий. А вона приїхала сюди опановувати професію оператора комп'ютерного набору. Так і познайомились. Це був травень 2004 року.
А в липні чоловік уже приїхав із батьками на заручини. Відтоді пара вже 19 років живе разом та виховує двох доньок. Відтоді багато пережили, а справжнім випробуванням стала війна. Історію подружжя розповіли в 3-й окремій танковій Залізній бригаді.
Для родини Тройніцьких війна розпочалася з того дня, коли Сергій поїхав у зону ООС. Він — військовослужбовець Залізної бригади. У 2021 році чоловік потрапив на Донеччину. Він ніс там службу майже 11 місяців.
— Чоловік підписав контракт та розпочав службу. Звичайно, ми із двома нашими доньками чекали його і дуже хвилювалися. Коли Сергій приїхав у відпустку — раділи, адже не бачились майже рік. Так сталося, що одразу після відпустки він захворів на ковід. Одужавши, вийшов на службу, але ніхто й подумати не міг, що із страшних лещат важкої хвороби ми потрапимо у ще страшніші реалії повномасштабної війни, — розповідає Марина.
Після того Сергій потрапив на Харківський напрямок. Рідним не зізнавався якою була обстановка. По телефону відповідав: "Все добре. Працюємо".
— Дівчатка сумують неймовірно, я теж постійно переживаю. Раділи, коли приїжджав у відпустку. Мені неймовірно хотілось самій відвідати чоловіка, привезти йому та побратимам домашніх ласощів, щоб підтримати та розповісти, як вболівають за наших воїнів земляки. Якщо чесно, спочатку не вірилось, що це можливо, але допомогли друзі і ми справді зустрілись на Харківщині. Тих кілька днів, а ще подорож до чоловіка назавжди залишаться у пам'яті, — згадує дружина.
Нині ж вона пишається Залізними Лицарями, які брали безпосередню участь у звільненні Харківщини, а особливо своїм чоловіком. А ще тішиться проявам уваги від коханого.
— Я була вражена, коли чоловік разом із донечками влаштували мені сюрприз. З допомогою батька дівчата придбали мені сучасний телефон. Приносять коробочку, а я запитую, що це і звідки. Дівчата лише відповідають: зараз тобі буде дзвінок. У той момент зателефонував Сергій. Звісно, це було неймовірно приємно і до сліз зворушливо, — розказує Марина Тройніцька.
Вона й сама не сидить склавши руки. Марина волонтерить та спілкується із дружинами військовослужбовців-земляків. Так їй простіше переживати власні тривоги за чоловіка, бо відчуваєш себе у спільноті жінок-посестер. Також нині у лавах ЗСУ захищають Україну рідний та двоюрідний брати Марини.
— Вболіваємо за Сергія та братів усією родиною, — зізнається жінка. Нині її єдине бажання — бачити рідну країну вільною від окупантів та квітучою.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею
Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
