Полон, суд і довічне від окупантів: історія морпіха з Хмельниччини
-
Олександр Свинарчук родом з села Майдан-Морозівський, що в Хмельницькому районі.
-
Будучи командиром бригади морської піхоти, потрапив у полон росіян.
-
Вони засудили його до довічного позбавлення волі.
“Востаннє ми спілкувалися 12 квітня 2022 року. Дзвінок був о 19:30. Він сказав, що потрапляє в полон і зв’язку із ним не буде”.
Так на запитання про останнє спілкування з чоловіком відповідає Олена. Дружина морпіха Олександра Свинарчука. Вже понад рік жінка не має точної інформації про місце перебування та стан коханого. Новини про нього вона дізнається з російських пабліків та ЗМІ. Знаходить їх самотужки. Наприкінці листопада цього року вона натрапила на публікацію про засудження свого чоловіка окупантами. Йому інкримінували 3 статті. Вирок - довічне позбавлення волі.
Ще не бачив свого сина
Олександру Свинарчуку 29 років. Він родом з села Майдан-Морозівський, що в Хмельницькому районі. З дружиною вони разом з 2020 року. Одружилися перед повномасштабним наступом. Олена носила під серцем дитину, стать якої дізналися з чоловіком по відеозв'язку, напередодні вторгення. Олександр на той час перебував у Маріуполі.
Сьогодні сину подружжя 1,6 року. Батько досі не бачив дитину. З дружиною вони спілкувалися понад рік тому. Олександр, будучи командиром бригади морської піхоти, тримав оборону Маріуполя на території одного з підприємств. У квітні 2022-го він потрапив у полон. Про це повідомив дружину телефоном.
- Повномасштабна війна застала його в Маріуполі. За кілька днів після цього вони передислокувалися на комбінат імені Ілліча. Траплялося, що чоловік і по 4 дні не виходив на зв’язок. Писав мені в месенджері з іншої сторінки. Надсилав “плюсики”, аби я розуміла, що з ним все гаразд. 12 квітня, після численних проривів, вони потрапили в полон. Тоді він мені подзвонив і сказав про це. 15 квітня мені надійшло повідомлення з невідомого номера. Чоловік написав, що з ним все добре і він в Оленівці. Згодом я довгий час не знала про його місцезнаходження. Жодна структура, до якої я зверталася, не давала мені інформацію. Я подавала запит і через електронний кабінет координаційного штабу. І до Червоного Хреста. Нічого мені не повідомляли. Я сама все дізнаюся з російських телеграм-каналів, - розповідає дружина.
Дали довічне за вбивство мирних жителів Маріуполя
Ще одну звістку про чоловіка Олена отримала у вересні минулого року. Каже - їй надійшов лист від підприємства “Український національний центр розбудови миру”. У ньому була вкладена записка зі словами російською мовою: (подаємо в перекладі українською, - прим. автора) “Живий, здоровий, все добре”. Почерк був Олександра, - говорить жінка.
Наступним, що дізналася Олена про коханого - була інформація від звільненого з полону військового. Він перебував в одній камері з Олександром Свинарчуком. Військовий розповів Олені, що проти її чоловіка росіяни відкрили кримінальну справу. Мовляв, його звинувачують у вбивстві мирних жителів Маріуполя. Наче Олександр, як командир, віддав такий наказ своїм підлеглим.
21 листопада цього року Олена знайшла в російських пабліках відео зі своїм чоловіком. На ньому - його зізнання у вбивствах маріупольців. Відео супроводжує інформація про вирок, який йому оголосили окупанти. Олександра Свинарчука судили за трьома статтями й дали довічне позбавлення волі.
- Із 28 лютого по 9 квітня 2022 року, знаходячись на бойових позиціях акціонерного товариства “Азовобщемаш” в Маріуполі, віддавав незаконні накази про вбивства мирних мешканців. Численними пострілами з автоматів Калашникова їх виконували підлеглі йому (Олександру Свинарчуку, - прим. автора) військові - Віталій Антонов, Денис Рашпля і Ігор Таран. Скоєно вбивство 21 мирного жителя та замах на вбивство 16 цивільних, яким вдалося вижити, - йдеться в повідомленні росЗМІ.
Олена розповідає, що на відео звернула увагу на зовнішній стан чоловіка. Каже - він схуд майже вдвічі. “Пальчики такі худесенькі. На лиці взагалі не впізнати”, - додає жінка.
Олександр Свинарчук на захисті країни з 2016 року
Олександр Свинарчук у 2011 році вступив на кафедру військової підготовки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Згодом був переведений до Національної академії Сухопутних Військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові. Там здобув освіту військового інженера та навики офіцера.
Захищав країну із 2016 року, обіймаючи посаду командира інженерно-саперного взводу батальйону морської піхоти. Дружина розповідає, що він виконував завдання з розмінування та очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів.
За час служби Олександр був неодноразово поранений. Проходив довготривалі лікування й повертався до побратимів.
- У 2019 році він брав участь у міжнародному навчанні “Сі Бриз-2019” та у багатонаціональному навчанні "Agile Spirit 2019" у Грузії. Загалом там навчалися понад 3 тисячі військових із країн НАТО та партнерів Альянсу. За час проходження служби Олександр був нагороджений відзнакою Президента України “За участь в АТО”, “Захиснику Вітчизни”, “За військову службу України”, - додає дружина.
Читайте також: Без тата залишився чотирирічний син. Історія Миколи Залужного, який загинув поблизу Бахмута
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Читач12
Читач11
Альона Герасімова
Іванна