Портрети Героїв: спогади про загиблого Артема Задоянчука, який пів року був безвісти зниклим

• Артем Задоянчук мав загострене почуття справедливості, через що й пішов на війну добровольцем.

• Нещодавно в Хмельницькому презентували збірку його віршів.

• Дізнавайтеся історію загиблого захисника в рамках проєкту “Портрети Героїв”.

Герої. Захисники. Відважні воїни. Саме такими є ті, хто загинув на російсько-українській війні. Історії таких хмельничан розповідаємо вам в рамках проєкту “Портрети Героїв”. Спогадами про них діляться рідні із журналістами vsim.ua.

Любив Україну й ненавидів росію

Артему Задоянчуку було 36 років. З військовим попрощалися в Хмельницькому 4 квітня цього року. Доставити тіло чоловіка в рідне місто коштувало чимало зусиль його сім’ї. Пошук зниклого безвісти, тести ДНК, ексгумація - все це сценарій того, аби провести Героя в гідну останню путь. 

Рідний брат загиблого, Антон, пригадує, яким Артем був змалку. Каже - у дитинстві це був світлий та оптимістичний хлопець. Він любив природу, риболовлю й фанатів від футболу. Навчався у НВК №9. У підлітковому віці почав писати вірші. Деякими ділився зі своїми рідними. 

- Артем - мій молодший брат. Між нами різниця 6 років. У дитинстві він був дуже веселим. Завжди на позитиві. Навіть на всіх дитячих фотографіях він з усмішками. У підлітковому віці він почав писати вірші. Він цим ніколи не хизувався, а писав їх для себе. Він відчував людей, тому кожному показував різний вірш. Наприклад, мамі один, мені - інший. Також він грав на гітарі. Завжди мав загострене відчуття справедливості. Певно, через це він і пішов на війну добровольцем, - пригадує брат Артема. 

Брат розповідає, що Артем Задоянчук у мирний час працював підприємцем на хмельницькому речовому ринку. Згодом - мав роботу на будівництвах. 24 лютого 2022 року - день, який розділив життя Артема на “до” та “після”. Хмельничанин не міг спокійно дивитися на все, що відбувається. Саме тому вже на другий день російського вторгнення пішов до військкомату. Був впевнений - вчиняє правильно. “Хто, як не я?”, - казав він рідним. 

Артем був у складі 86 батальйону ТрО. Разом із побратимами захисник проходив навчання на полігонах. Згодом їх направили на бойові позиції на Схід України. Там вони перебували на “гарячих” точках, звідки живими повернулися не всі.

- До військової справи в нього потягу ніколи не було. Він пішов воювати за покликом. Це сталося на другий день вторгнення. В нього була велика ненависть до того, що відбулося 24 лютого. Він себе бачив там, на війні. Артем дуже любив Україну й ненавидів росію, - додає брат загиблого. 

Рідні жили надією знайти Артема живим

Востаннє з Артемом брат спілкувався у квітні. Пригадує, у розмові він був не такий оптимістичний, як зазвичай. Мовляв, у нього навіть змінився голос. Вже від 11 травня 2022 року Артем Задоянчук вважався офіційно безвісти зниклим. 

- Його основні слова завжди були - “Все буде добре, головне в це вірити”. Він був по життю таким. До всього так був налаштований. Коли востаннє ми з ним говорили наприкінці квітня, він перебував там, де було “гаряче” - на кордоні Донецької та Харківської областей. Казав, що все це страшно. Голос його дуже змінився. Їх там постійно обстрілювали. 

- Офіційно він був зниклим безвісти 11 травня. Ми жили надією дуже довго. Шукали його і в полоні, і інформацію про нього в різних Telegram-каналах. Восени, коли звільнили територію, знайшли загиблими наших хлопців. Серед них був Артем, - пригадує брат.

Артема Задоянчука ідентифікувати за тестом ДНК. Це коштувало сім'ї величезних зусиль. До справи підключили владу, військову частину й волонтерів. За цей час захисників вже було поховано на кладовищі у Дніпрі. Кожного під своїм номером. Лише після ексгумації тіла й другої спроби ДНК вдалось встановити, що це був дійсно Артем. Він загинув від осколкових поранень. 

Вийшла збірка віршів Артема Задоянчука

За час перебування на війні, Артем Задоянчук жодного разу не приїжджав додому. Тож Антон востаннє бачив його живим ще до повномасштабного наступу. Окрім батьків та брата, в Героя залишився 12-річний син. Військового поховали на Алеї слави, в мікрорайоні Ракове. 

Вчора, 26 липня, в Хмельницькому презентували збірку віршів Артема Задоянчука, під назвою “Я хочу бачити весну”. До неї увійшли 22 поезії, написані в різні роки життя Артема. У тому числі й за час перебування захисника на війні. Всі матеріали до збірки надала мати Героя. Збірка доступна в усіх бібліотеках Хмельницької міської територіальної громади.

Брат загиблого каже: “Усім, хто хоче зрозуміти Артема та його думки - варто прочитати його вірші”. Мовляв, у них автор підіймає прості життєві проблеми, з якими часто стикаються люди. 

Читайте також: Останні слова від нього були “люблю”. Спогади про загиблого Тараса Садовніка

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.