Постачальники - безхатьки, реалізатори - пенсіонери. Розповідаємо про ринок на Кам’янецькому переїзді

• У центрі Хмельницького десятки років існує ринок біля колій.
• Постачальниками товару переважно є безхатьки.
• Продавці купують в них “вітрину”, а продаючи, роблять мінімальну націнку.
• Журналістка vsim.ua дізналася, як налагоджена система роботи під Кам’янецьким мостом і хто, що й за скільки там продає.

Біля ринку “Ранковий”, що на Кам’янецькій, роками існує неофіційна торгова точка. Місцеві називають її Кам’янецьким переїздом. Тягнеться вона вздовж колій і закінчується на перехресті Толстого - Героїв Чорнобиля. Попри те, що там торгують, це місце відрізняється від інших ринків у Хмельницькому. Там немає ані спеціальних наметів, ані контейнерів чи примірочних. 

Усі вітрини схожі. Речі, що продають, акуратно розкладені на покривалах, які лежать на землі. Ще один варіант розміщення вішаків з одягом - на гілках дерев чи мотузках. Єдине, що об’єднує це місце із речовим ринком - графік роботи. Тутешні продавці виходять у ті самі дні й години, що й люди на “толкучці”. 

Журналістка vsim.ua побувала під Кам’янецьким мостом й дізналася, як там все функціонує. Одна з продавчинь розповіла про налагоджену схему роботи в цьому місці. 

Які речі й за скільки можна знайти в центрі Хмельницького? Самі продавці говорять: дешевше в місті годі й шукати. А деякі товари дійсно є унікальними за своєю раритетністю.

Свічник з Мексики, караоке, баян СРСР чи килим

Розкладені вітрини людей помітні з самого моста. Підійшовши ближче, все можна не лише розглянути, а й помацати чи навіть приміряти. 

Найпопулярнішим товаром є штани та сукні. Все це лежить на землі ледь не на кожному кроці. Джинси, яскраво-рожеві легінси, різноманітних кольорів лосини чи навіть штани прямого крою - знайти можна будь-що. Найбільше, що в цьому всьому вражає - це ціна. Продавці віддають їх від 10 до 50 гривень. При цьому кажуть: “Дешевше ви не знайдете”. 

Взуття - ще один популярний вид товару. Туфлі на підборах, босоніжки, чоловічі чи дитячі сандалі - все це від 20 до 70 гривень. Також на Кам’янецькому переїзді є різноманітний вибір суконь. Їх розкладають не на землі, а вішають на гілки дерев чи на спеціальні мотузки. Нерідко біля товару залишають цінник. На одному з них написано - 65 гривень. “Беріть, дивіться, які тут є зав’язочки”, - казала продавчиня журналістці. Також знайти біля колій можна спідню білизну або навіть купальники. Це готові віддати від 20 до 60 гривень. 

А от приміряти все це добро пропонують або за рогом, або за автівками, які тут залишають припаркованими люди. Серед інших способів визначитися, чи підходить річ за розміром - “прокат одягу на добу”. Продавці пропонують залишити їм гроші й взяти щось додому. Якщо не підійде, наступного дня треба повернути. Водночас обіцяють віддати гроші.

Окрім одягу, під Кам’янецьким мостом можна знайти в’язані товари ручної роботи. Їх створює одна з продавчинь “не відходячи від каси”. На час візиту журналістки, вона саме працювала над наступним своїм виробом. Її товари призначені і для дорослих, і для дітей. На вітрині - тапки, шкарпетки, шапки, пов’язки й навіть невеличкі скатертини. Ціни - від 25 до 150 гривень.

Речі, які привертають увагу - тут теж такі є. Зокрема - свічник за 250 гривень, що привезли з Мексики. Принаймні так каже продавчиня. Чи латунна тарілка із візерунком в єгипетському стилі, що коштує 100 гривень. До слова, і для інтер’єру знайти на ринку біля колій можна чимало. 

Торгують на цьому місці не лише жінки, як вам може здатися. Є серед продавців і чоловіки. У них товар дещо інший. Наприклад, кришки для виготовлення вина. За одну штуку хочуть 8 гривень. Усілякі гайки, шпателі, саморізи та викрутки. Також є зарядні пристрої, навушники чи чохли для телефонів. На вітринах деяких - годинники, тонометри, розетки чи крани.

Один із чоловіків продає ноутбук Asus. Хоче за нього 1 300. На запитання: “Чи в робочому стані?” каже: “Ніби робить”. Щоб покупець міг це перевірити, готовий віддати пристрій додому. Все за тим же принципом, що описаний вище - платите гроші й перевіряєте ноутбук. У разі несправності дозволяють повернути.

Цей же продавець має на вітрині принтер. Каже, віддасть за 100 гривень. Стосовно його стану відповідає неоднозначно. 

З цікавого товару на вітринах чоловіків - старі касети й диски із записами іноземних виконавців чи співаків радянських часів. Диски продають по 20 гривень, касети по 5. 

• Звісно, це купують. Був у мене нещодавно один чоловік, придбав повно касет. Брав собі в автомобіль, бо в нього там старий програвач, - пояснює один із продавців. 

На вітринах інших продавців замість товарів, таблички із написами: “Продам караоке”, “Баян СРСР”, “Продам килим чи прогулянкову коляску”. Якщо хтось цікавиться, продавці обіцяють принести прилади. Тоді люди знайомляться з ними ближче. 

“Дуже часто товар приносять безхатьки”

Більшість продавців є пенсіонерами. Журналістка поспілкувалася з однією із них, яка розповіла коли й чому прийшла сюди торгувати. Однак жінка виявила бажання не озвучувати своє ім’я і заборонила себе фотографувати. 

Працювати на Кам’янецький переїзд вона прийшла 5 років тому. Починала із в’язаних товарів, які виготовляла самостійно. Каже, купувала такі вироби в секонд-хендах, а згодом пускала їх на нитки. Тоді й робила, наприклад, шкарпетки. Розповідає, що люди їх охоче купували. 

З часом жінка розширила асортимент свого товару. Тепер на її вітрині жіночий і чоловічий одяг, дитячі іграшки та посуд. Все це вона купує в постачальників. Останніми найчастіше є безхатьки. Та буває, що під реалізацію речі приносять інші мешканці міста. Товар жінка ретельно оглядає і приводить до ладу. В результаті, із мінімальною націнкою з’являється її вітрина. Розповідає, що за такою схемою на Кам’янецькому переїзді працює більшість людей.

• Скоро буде 19 років як я пенсіонерка. Маю пенсію 2 390 гривень. За ці гроші хіба можна прожити? Зовсім ні. Тут, під Кам’янецьким переїздом молодих людей немає. Всі такі пенсіонери, як я. Речі нам сюди приносять люди, які собі на хліб не мають. Дуже часто безхатьки приносять. Все це на смітниках знаходять. Вони крутяться біля заможних будинків. Там, де люди їдло і одяг викидають. Те, що вони приносять, продавці зашивають, перуть або підклеюють. А потім сюди, на продаж. Купують тут в нас люди переважно з села, але й буває, що місцеві теж щось беруть, - розповідає продавчиня. 

Жінка розказала, що трапляються дні, коли заробити нічого не вдається. А буває навпаки - коли мають по 10, 20, а то й 100 гривень. За словами продавчині, найбільше людей на вихідних: у суботу й неділю. А от у понеділок і четвер, на Кам’янецькому переїзді собі влаштовують вихідний. 

Сьогодні, 28 липня, жінка продала гаманець за 10 гривень, костюм “Хімзахист” за 60 і масажну накидку в авто за 40 гривень. На момент візиту журналістки, жінка чекала нового товару від безхатьків. Для них навіть взяла з дому поїсти - млинці. 

По сусідству із жінкою товар продає 83-річна бабця. Працює біля колій, бо хоче мати хоча б якусь копійку на додачу до мізерної пенсії, як і її сусідка по вітрині.

• Всі пенсіонери тут мусять стояти, бо нікому не вистачає грошей. Одна жінка, яка теж тут продає речі, нещодавно казала: “Я забула запах м’яса”. То хіба це солодке життя? От мені масажну автомобільну накидку принесли, я 30 гривень заплатила. А за 40 вже продала. Маю з цього 10 гривень - це вже дуже добре, - каже продавчиня речей. 

Під час нашого спілкування до товару жінки кілька разів підходили покупці. Запитували ціну, обдивлялися товар. Але нічого так і не придбали. 

Жінка розповіла, що на цьому місці чимало людей працює вже понад 10 років. За її словами, це ті, хто колись починав роботу на Хмельницькому речовому ринку, та з певних причин не змогли “вийти в плюс”. З того часу вони й оселилися на Кам’янецькому переїзді. 

Друзі, а ви колись купували щось на даному ринку? Що саме й за скільки?

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.