- З чого почалася ваша історія? Як ви стали скрипалем?      

- Цей інструмент зі мною з дитинства. Я виріс у музичній родині. Мій батько був музикантом-самоучкою, грав на скрипці та гітарі. І він, мабуть, генетично передав мені любов до музики. У вісім років мене привели батьки у дитячу музичну школу. Але віддавати на скрипку спершу дуже не хотіли. Батько мав сколіоз, певне, через часту гру на цьому інструменті. І коли ми прийшли в музичну школу, то сказали директорові: “Записуйте на будь-який інструмент, окрім скрипки”. Але цю розмову почула моя майбутня викладачка, і допомогла переконати батьків. Так я й донині зі скрипкою нерозлучний. Зараз я граю на двох видах скрипки: акустичній та електро. Я виконую кавери на сучасну українську музику. А на електроскрипці люблю грати диско, фанк та електронну музику. Своєю грою різноманітних творів  на скрипці я показую людям, що на цьому музичному інструменті можна грати не лише класичну музику, а будь-яку.

- Музика для вас це хобі чи робота?     

- Я ніколи в житті не працював, хоча заробляю гроші скрипкою. Просто моє хобі стало роботою. Хоч музикою я займаюсь з дитинства, але захоплення моє почалось, коли я почав створювати власні інтерпретації творів. Поки що власні композиції я не пишу, але маю у планах. Я набираюсь досвіду на створенні каверів. Взагалі, скрипка -  універсальний інструмент. І плюсом є те, що вона невелика за розміром, я можу взяти її в літак і полетіти будь-куди.

- Чи багато гастролюєте? Яке місто вразило найбільше?      

- Я учасник інтернаціональних фольклорних фестивалів 5 років поспіль. Їздив багато по Європі  із музичними колективами. Також у мене є практика вуличного музиканта, об’їздив майже всю Західну Україну.  Бував декілька разів у Китаї, доречі, тільки звідки повернувся. Брав участь у шоу на великих автомобільних виставках у Пекіні. Також грав на вулиця Гонконгу. Це було дуже круто, бо Гонконг - інтернаціональне місто. І мені було цікаво дивитись за реакціями різних людей на мою музику. Ще з таких концертів, які справді вразили мене, можу пригадати мій перший сольний у Хмельницькому. Ті емоції, що я тоді відчував, не передати словами.

Підготувала Наталія Корпан.