Ракета забрала життя 17-річного В’ячеслава. Він майже рік був переселенцем на Хмельниччині

• Переселенці з Миколаївщини майже рік жили у селі Гвардійське, що в Хмельницькому районі.
• Там облаштувалися й мали роботу.
• Повернувшись до рідної домівки в Миколаївській області, сім’ю спіткало горе.

Лютий 2022. Того дня, коли почався повномасштабний наступ, чимало українців чули вибухи. На власні очі бачили полум’я. Тоді багато хто приймав рішення про переїзд. Такими були й дії мешканців Миколаївщини.

Переселенці вирішили повернутися додому після деокупації

Миколаїв. 2022 рік. Олександр із дружиною Дар’єю перебираються з міста в село. Область поки не залишають. До тих пір поки в населений пункт не заїхала російська техніка. Тоді подружжя разом з 5-річною донькою вирішують про переїзд на Хмельниччину. Беруть з собою брата Олександра - В’ячеслава Гіщака. Адже залишати підлітка в окупації - було надзвичайно страшно.

- Коли почалася окупація і російська техніка була в нас біля будинку, ми спершу не могли звідти виїхати. Було дуже страшно. І за дитину, і за своє життя. У сусідньому селі проживав мій брат, В’ячеслав. Тоді він прийшов до нас в гості, бо ми з ним давно не бачилися. Згодом росіяни були майже в нас під будинком. Тому я брата не пустив назад. Наприкінці березня ми зібралися і разом виїхали звідти в Хмельницьку область. Вирішили саме на Хмельниччину, бо там у нас із дружиною є родичі, - розповідає Олександр.

Спершу усі жили в Хмельницькому, у рідних. Згодом для сім’ї знайшли будинок в селі Гвардійське, що в Хмельницькому районі. Вони проживали там безоплатно. Олександр працював на місцевому підприємстві. Дружина - в музичній школі та ліцеї. Зростала їхня маленька донька.

Одинадцятикласник В’ячеслав навчався в форматі “онлайн”. І вже мав плани на майбутнє. Мріяв після школи здобути професію автомеханіка. Водночас - хлопець дуже сумував за домівкою. І хотів щонайшвидше повернутися до свого звичного життя.

Так вони жили в Хмельницькому районі майже рік. Олександр розповідає: до них, як до переселенців, ставилися дуже добре. Усім допомагали й дбали, як про рідних. Проте коли населені пункти Миколаївщини деокупували - вони вирішили повернутися додому. 

Йшов до церкви освячувати кошик й загинув від ракети

Наприкінці січня сім’я повернулася на Миколаївщину. Усі раділи, що врешті опинилися вдома. Проте на Великдень їх спіткало горе. У Великодню ніч 17-річний В’ячеслав разом зі своєю дівчиною пішов до церкви, аби освятити кошики. Дорогою мали зустрітися зі своїми друзями. Проте цього так і не сталося. Росіяни випустили по населеному пункту ракети С-300. Від чого В’ячеслав і його 18-річна дівчина загинули.

17-річного В’ячеслава Гіщака поховали вчора, 18 квітня, на кладовищі біля села Василівка на Миколаївщині.

- Вони мали зустрітися з друзями біля того магазину, де їх вбила ракета. Одна прилетіла в асфальт, неподалік місця, де вони були. Інша - в школу, в якій навчався і я, і В’ячеслав, - розповідає Олександр. 

Олександр додає, що в області постійно чутно звуки вибухів. Через небезпеку, він та дружина знову задумуються про переїзд на Хмельниччину чи інші території, де безпечніше. 

За фактом обстрілу Миколаївщини у Великодню ніч вже розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (частина 2 статті 438 КК України). За попередніми даними, окупанти випустили близько 10 ракет С-300 по мирному населенню.

 

Читайте також: “Бахмут — тест на мужність”. Історія бійця полку “Сафарі” із Шепетівки

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.