Річниці трагедій: історії загиблих воїнів з Хмельниччини

• Розповідаємо про захисників та захисниць, які загинули саме 15 квітня за останні три роки.

Альона Кушнір-Новіцька 

Альона Кушнір-Новіцька була медичною інструкторкою, військовою медикинею окремого загону спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, старша сержантка. Захисниця родом із Дунаєвеччини Хмельницької області. Закінчила Чемеровецький медичний коледж, після працювала у Хмельницькому військовому госпіталі. У 2014-го підписала контракт і долучилася до лав полку “Азов”. Була бойовим медиком. Загинула захисниця 15 квітня 2022 року від удару ворожим КАБом по “Азовсталі”, де вона рятувала побратимів та мирних жителів.

Її хрещена матір, Алла Мельник, під час прощання із захисницею розповіла: Альона була дуже цілеспрямованою, любила жила. Патріоткою була завжди. Навіть коли була можливість виїхати із Маріуполя вона залишилася, щоб надалі виконувати свій військовий обов’язок. 

– Як це боляче дивитися на те, що нема тіла. Але я знаю, що вони з нами. Україна переможе обов’язково. І що все в нас буде добре і що не марно пішли. На цих героїзмах мають вчитися діти, люди. Ми всі маємо бути заодно і ворог має бути знищений. Тіла немає, нічого немає. В колумбарії її будуть її улюблене взуття, босоніжки й халат медичний, який вона дуже любила. Вона дуже любила медицину. 

Альону Кушнір-Новіцьку поховали у колумбарії у мікрорайоні Ракове. 

Борис Борейко 

Борис Борейко родом із села Зелені Курилівці, Новоушицької тергромади Хмельницької області. Народився 11 квітня 1972 року. Закінчив тамтешню школу, після – Балинське професійне технічне училище. 

Після початку повномасштабного вторгнення він став захист України. Був водієм-механіком в складі Інженерно-позиційного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини А4007. Загинув 15 квітня 2022 року в місті Авдіївка, Донецької області, внаслідок отриманої вибухової травми. У нього залишилися дружина та син. 

Відповідно до Указу Президента України, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, Бориса Борейка посмертно нагороджено медаллю «За військову службу Україні». 

Андрій Степук 

Андрій Степук народився 20 березня 1995 року у Києві. У 2017 році закінчив Національний університет біоресурсів та природокористування, здобувши диплом магістра за спеціальністю «Геодезія та землевпорядкування». У квітні 2018-го підписав контракт й проходив службу у військовій частині в Хмельницькому. Був курсантом 190 НЦ Житомирського військового інституту радіоелектроніки. Служив радистом загону спецпризначення, старшим оператором групи спецпризначення 8 полку спецпризначення у Хмельницькому. Виконував бойові завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. Із лютого 2022 року в складі тактичної групи спеціального воював на території Київської та Чернігівської областей.

Загинув воїн 15 квітня 2022 року в районі села Грем'яч Чернігівської області. У нього залишилася матір та сестра. 

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

Віктор Кривий 

Віктор Кривий народився 30 липня 1990 року у родині колгоспників у селі Коржівка Хмельницької області. Там закінчив 9 класів, за два роки – 11 клас Староостропільської школи. Потім навчався у Новочорторийському аграрному технікумі. Як розповіли у громаді, з раннього дитинства трудився на рідній землі, допомагав батькам по господарству. Був відповідальним сином, братом, товаришем, однокласником, односельцем. 

Чоловік розпочав службу у лавах Збройних Сил України 17 січня 2023 року. Відразу був направлений на базову загальновійськову підготовку на території Британії. Після проходив службу у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був гранатометником. З частини був направлений для виконання бойових завдань на Донеччину. Загинув у Великодню ніч 15 квітня 2023 року у місті Бахмут. 

«Хочу зберегти пам'ять про героя, адже Віктор віддав своє життя за свободу, волю і гідність, пролив свою кров, щоб ми спокійно жили в мирі, щоб була в нас своя рідна мова, солов’їна пісня, звичаї, традиції, рідне поле та щедра нива. Добрий, світлий спомин про героя назавжди залишиться у нашій пам’яті», – написала Наталія Лошак, начальник відділу освіти та культури Староостропільської громади.

Ярослав Зозуля 

Ярослав Зозуля із села Шевченка Ярмолинецької громади. Народився 14 травня 1993 року. Навчався в Ярмолинецькій ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Проходив службу на Полтавщині, був старшим інженером інженерно-авіаційної служби. Нагороджений орденом Данила Галицького. 

Ярослав Зозуля загинув 15 квітня 2024 року у Полтаві під час ракетного обстрілу. У захисника залишилася дружина та донька. Поховали його у Ярмолинцях на Алеї Слави. 

Читайте також: 

Віддали життя за Україну: історії найстарших загиблих військових з Хмельниччини

Історії наймолодших воїнів з Хмельницького, які віддали життя за Україну

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.