“росіяни буквально все рівняли із землею”: хмельничанин Іван Морозовський воював у п’яти областях

Олена Кошарська

Тут і далі фото з архіву Івана Морозовського

Іван Морозовський — капітан Збройних Сил України.
За час війни він пройшов Донеччину, Луганщину, Київщину, Харківщину та Херсонщину.
На службі зустрів кохану та удостоївся високих нагород.

Бахмут, Світлодарськ, Горлівка, Попасна, Ізюм, Чорнобиль, Соледар, Херсонська область — це далеко не повний список населених пунктів, де воював капітан ЗСУ Іван Морозовський. Захисник родом із Хмелфьницького. Про бойовий шлях військового розповіли в АрміяInform.

Розпочинав із командира взводу

Хмельничанин Іван Морозовський одразу після закінчення школи у 2012 році вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А після нього, з 2014 до 2018 року, продовжив навчання в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті ракетних військ та артилерії.

Військову кар’єру Іван розпочав у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Спершу він був командиром взводу, згодом — старшим офіцером батареї 122-мм самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».

Вже у 2019 році Іван обійняв посаду командира батареї. Але у перший день повномасштабного вторгнення все кардинально змінилось.

“росіяни буквально все рівняли із землею”

Військовий неодноразово воював в районі проведення операції Об’єднаних сил. Його перша ротація на Схід була у січні 2019 року. З того часу і до вересня він зі своїм підрозділом воював у Бахмуті та на Світлодарській дузі.

Із 2020 року по 2021-й Іван воював на Попаснянському напрямку. Влітку 2021 року він повернувся в район Бахмута.

— Виконання завдань під час проведення ООС і з початком широкомасштабного вторгнення суттєво відрізняються. У 2019 році, коли я лейтенантом поїхав у свою першу ротацію, наші війська виключно оборонялися. Ворог постійно провокував нас, ми лиш відкривали вогонь у відповідь, коли була пряма загроза здоров’ю і життю особового складу. З 24 лютого 2022 року все кардинально змінилось. Я вперше побачив ворожу авіацію, яка бомбила наші позиції, наші міста та села. Росіяни буквально все рівняли із землею. Міста, в яких я побував від початку відкритої агресії, зруйновані на 90% — Попасна, Бахмут, Соледар, Світловодськ, Миронівське, Нью-Йорк, — розповів Морозовський.

24 лютого зустрів на Сході

Коли розпочалася повномасштабна війна, Іван був на сході в районі Світлодарська. Там він і зустрів 24 лютого.

— Ми одразу почали виконувати завдання за призначенням у складі підрозділу щодо виявлення та знищення сил противника, який здійснював наступальні дії на позиції наших підрозділів. Згодом мій підрозділ направили на Горлівський напрямок, де ми 4 місяці інтенсивно виконували бойові завдання. Після цього нас вивели на відновлення боєздатності в Київську область під Чорнобиль, там ми охороняли державний кордон під Білоруссю, — згадує військовий.

Після цього його бригаду направили в Харківську область. Українське командування дуже вдало та якісно продумало операцію з деокупації Харківщини. росіяни чекали наступу зовсім з іншого напрямку.

— Наша бригада спільно з іншими підрозділами Сил оборони України виконувала контрнаступальні дії. Звісно, росіяни намагались застосовувати всі види озброєння, починаючи з мінометів, реактивних систем залпового вогню до авіації. Проте коли противник зрозумів, що їм добряче насипають наші, вони просто почали втікати. Утікаючи з Ізюма, вони кидали все: боєприпаси, артилерійські установки, бронетехніку, танки. Наше командування продумало блискавичний контрнаступ з мінімальними втратами нашого особового складу і з максимальним ураженням живої сили та техніки противника, — каже капітан.

І знову під Бахмут…

Після звільнення Харківщини Іван разом із побратимами знову поїхали у Бахмут. Для них це був найважчий напрямок.

— Навколо Бахмута зосереджена велика кількість живої сили та техніки противника. Ворог постійно здійснював штурмові дії наших підрозділів. За добу могли штурмувати по 5-10 разів один і той самий напрямок. рф взагалі не шкодує своїх людей. Я неодноразово бачив, як йде одна штурмова група в кількості 10 осіб, наші бійці їх знищують, і за пів години йде наступна, і знову штурмує в тому ж напрямку. Ми працювали там цілодобово, іноді вдень відпочивали всього по 2–3 години. Решта часу - постійні виїзди, завдавали вогневого ураження із САУ по позиціях окупантів, їхній техніці. Все відбувалось дуже активно: відпрацювали по одній цілі - відразу перемістилися, зайняли нову позицію і відпрацювали вже по наступній. Окрім того, постійно відбувались обстріли з боку росіян усіма можливими видами озброєння, зокрема забороненими Женевською конвенцією боєприпасами, — згадує хмельничанин.

Зустрів кохану на службі

Після відновлення бригаду Морозовського перевели під Херсон. А вже в грудні 2022 року, через певні сімейні обставини, Іван змінив місце служби та наразі служить у хмельницькому військкоматі. Під час служби в 30-й бригаді Іван зустрів свою майбутню дружину, яка також у цій бригаді. Вони зіграли весілля в листопаді минулого року.

За звитягу у виконанні бойових завдань капітана Івана Морозовського у 2020 році нагородили орденом Данила Галицького, а влітку 2022-го — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Такі високі нагороди офіцер отримав за успішну участь у певних бойових операціях.

Іван переконаний, що найкраще бойового духу додають повідомлення в радіостанції про успішно вражені цілі ворога.

— Коли ти відпрацьовуєш і чуєш в радіостанцію або бачиш на екрані, як підривається ворожа техніка, що вдалося зупинити просування колони окупантів, допомогти своїм побратимам, це найбільше підносить настрій. Фактично вся моя батарея отримала державні нагороди, і я ними пишаюся, — запевняє капітан Морозовський.