"Що тут ловити, рівень життя у Польщі не те, що в нас": куди хмельничани їдуть на заробітки

Кожного дня сотні українців виїжджають за кордон в пошуках кращого життя. Їдуть на постійну або тимчасову роботу і часто залишаються там назавжди. Хмельничани також не пасуть задніх. За даними міграційної служби, в 2017 році на постійне місце проживання за кордон з Хмельницького виїхало 202 людини. З початку 2018 - 109 хмельничан отримали офіційний дозвіл на проживання за кордоном. І це лише офіційні дані, не говорячи про нелегалів та трудову міграцію, де рахунок йде на тисячі.

На АС-1 у Хмельницькому є три міжнародні платформи. Автобуси курсують кожного дня до Польщі, Чехії, Італії, Іспанії, Німеччини, Литви та Росії. Найпопулярніші рейси – до Польщі. Нічних рейсів мало, переважно від автовокзалу відправляються зранку або в другій половині дня. Працівники АС-1 розповідають, автобуси завжди переповнені.

Куди та чому їдуть хмельничани, журналісти vsim.ua запитали просто на платформі перед відправленням кількох міжнародних рейсів.

“Бо жити за щось же треба”

Хмельничанка Марія розповідає, що про роботу за кордоном навіть не задумувалася, але обставини змусили 15 років життя віддати заробіткам. На камеру жінка говорити не хоче, пояснює, що навіть деякі знайомі засуджують та називають «запроданкою». Скаржиться, що неодноразово чула у свій бік і лайку, і нецензурну лексику.

Марія, 44 роки

- Я працюю за кордоном вже років 15. Спочатку через сімейні проблеми. Я дипломований бухгалтер, на початку 2000-х працювала на приватному підприємстві, отримувала середню заробітну плату, і про закордон навіть не думала. А потім в сімʾї сталася біда – захворів батько, кілька місяців був у лікарні, залишився паралізований. Мама пішла з роботи, щоб доглядати за батьком. Гроші на лікування були необхідні щодня. В мене в самої була одинадцятирічна доця, треба було якось крутитися. А сестри вже давно працювали на будівництві в Москві, так і освоїла нову професію, пішла до них на об’єкт малярем. Коли помер батько, хотіла повернутися, так донька підкинула сюрприз – зараз сама виховує двох дітей, допомагаю чим можу. Після цього конфлікту на Донбасі, намагалася перебратися в Хмельницький. Він якраз розбудовується, думала, що роботу знайду без проблем. З півроку намагалася, але все через посередника, працюєш на фірму, а це зовсім інші гроші. Та й розцінки тут зовсім інші, я коли склала прайс на свої послуги, на мене квадратними очима дивилися. Якщо в середньому за місяць роботи в Москві я отримувала 1500 $, то в Хмельницькому за той же об’єм робіт десь доларів 500-600. Вирішила повернутися, хай говорять що хочуть, жити за щось же треба.

За мізерну заробітну плату працювати не згодна

Хмельничанка Аліна отримала професію вчителя початкових класів, але за фахом працювати не збирається. Пояснює, що перспектив в рідному місті не бачить. За мізерну заробітну плату працювати не згодна, тому з радістю прийняла пропозицію коханого переїхати на постійне місце проживання до сусідньої Польщі.

Аліна, 21 рік

- Я їду за кордон працювати вперше. Мій хлопець навчався на міжнародних відносинах в Києві, стажування проходив в Польщі, там його запросили на роботу. А на 8 березня цього року він зробив мені пропозицію. Вирішили разом перебратися до Варшави і жити там, батьки були не проти. Тато сказав: «Що тобі тут ловити, а там і зарплати вищі, і рівень життя не те, що в нас». Я пішла на курси польської, бо наречений сказав, що без мови буде тяжко, трішки підтягнула ще й англійську, і тепер їду також працювати. Через агенцію знайшла вакансію адміністратора в дитячому розважальному центрі, обіцяли зарплату для початку – 3 200 злотих, далі побачимо. Наречений заробляє непогано, тому нам вистачить. Там знімає житло, практично в центрі. Я була вже в нього в гостях, їздила на тиждень, то все сподобалося. Я тільки в цьому році закінчила навчання на вчителя початкових класів. На роботу в Україні і не намагалася влаштуватися, бо знаю, яку зарплату отримує моя сестра – теж вчитель. А ще в перший час, коли ти без досвіду, то взагалі нікому не потрібен.

За кордон за мрією

Хмельничанин Олександр з дитинства мріяв будувати кораблі, для цього після школи поїхав на навчання до Миколаєва. Отримав диплом з відзнакою, але роботи за фахом не знайшов. Пробував себе пересилити, працював вантажником, але дитяча мрія не давала спокою. Тож, вирів ризикнути і поїхав на роботу за кордон. Про що, зізнається, жодного разу не пошкодував.

Олександр, 34 роки

- Я їду до Литви. В мене контракт із фірмою, зараз нашу бригаду відправляють до Німеччини на 6 місяців. Взагалі, де я тільки не працював: спершу в Керчі, потім у Владивостоці, далі Польща та країни Прибалтики. Будуємо кораблі. До цього контракту найбільше платили у Владивостоці, але туди не пускають зараз. Найгірше – у Польщі. Було таке, що приїхали і майже місяць були там без роботи, хоча прийшло запрошення на роботу. Перекинули потім до Литви, там працював два місяці, ще чотири в Естонії. Зараз уже є стабільний договір, робота є постійно. Замовлення на фірму прийшло з Німеччини, то їдемо туди. А ще студентом працював на фермі в Англії, зрізали зелень: кріп, петрушка. Машина проїде, змиє, а потім ножицями зрізаємо. Там взагалі було класно, нас водили на екскурсії, відвідав всі можливі атракціони, навіть з висоти 70-го поверху на канатах стрибав. В Україні теж працював, але недовго. За фахом у Хмельницькому нічого немає, кораблі тут не будують. А грузчиком на заводі мені не сподобалося, ще й за таку зарплату. Останню зарплату отримав на гривні – 36 тисяч. Це висока – буває і менше, коли як.

З ринка на швейну фабрику

Краще працювати в теплі та за гідну зарплатню на фабриці у Польщі, ніж мерзнутивзимку на ринку в Хмельницькому, - говорить хмельничанка Тетяна. На роботу в Польщі зважилася після довгих умовлянь подруги. Закінчила швейні курси та вже майже рік успішно працює у Вроцлаві.

Тетяна, 26 років

- У нас я працювала разом з мамою. Тут у неї була своя точка на ринку. Але в цьому році довелося закритися. Оренда просто шалена, якщо хочеш гарне місце, де ходять покупці, то платити доводиться тисяч 15 у місяць. Ми просто не відбивали ці гроші. Мене подружка запросила до себе у Вроцлав, вона там працює на швейній фабриці. Заробляє непогано, точну суму не називатиму, але в половину більше ніж отримує у нас швея. Я шити вмію, ще пішла на курси, щоб отримати сертифікат. Уже другий раз їду, робота подобається. Робочий час – 8 годин. Важко звісно, іноді працюємо допізна по 12 годин, але нам понаднормові виплачують. Свєта, це моя подруга, три місяці тому зламала руку, то їй усі витрати покрила страховка. І на роботі проблем не було, коли вилікувалася, повернулася на своє місце до станка. Те, що там кажуть, що в Польщі до українців погано ставляться, то все вигадки. Я на собі такого не відчула, привітні люди. Я мову не дуже ще знаю, то дівчинка-полячка, що з нами на фабриці працює, мене підтягує. На вихідні разом відпочиваємо, вже друзі зʾявилися. То ще кому як повезе, народ скрізь різний. Є і в нас недоброзичливі люди, але це не значить, що по них треба судити інших.  

За кордоном цінують спеціалістів

За кордоном кваліфіковані кадри на вагу золота, - говорить травматолог Олексій. Чоловік розповідає, що працював кілька років в одному з районів Хмельницької області, але через мізерну зарплату розрахувався, і, разом з дружиною, переїхав на роботу до Польщі.

Олексій (38 років) і Дарина (36 років)

- Ми працюємо за фахом обоє вже 9 років у Гданську в лікарні. Моя дружина медсестра, а я травматолог. Дітей немає, батьків у обох теж уже немає, тому тут нічого не тримало. Працювали у нас у районній  лікарні, не буду називати де саме, бо як ішли, то в спину чули багато чого недоброго. Ви самі знаєте, як в Україні цінують спеціалістів, а от у Польщі ставлення зовсім інше. Не буду говорити за робітничі професії, а от саме кваліфіковані кадри там на вагу золота. Ми роботу знайшли одразу, хоча їхали спочатку просто роздивитися що і як, у Гданську дружина родичів мала. Там поруч і поселилися, винайняли квартиру, витрати на житло компенсувала держава, зараз маємо вже невеличку, але свою. Ми маємо свій автомобіль, який би в нас точно не змогли б придбати. Витрати на його обслуговування теж мізерні, бо ремонтувати після жахливих дорог, як у нас, не доводиться. На СТО, де я час від часу заганяю машину на діагностику теж працює наш земляк. Говорив, що автоелектриком заробляє 800-1000 євро в місяць. Зарплата, порівняно з нашою, висока, - пояснює Олексій.

- В Хмельницький ми приїхали на кілька днів до друзів, у нас хрещениці 15 років виповнилося. Вона, до речі, теж після школи збирається навчатися у Польщі. Не можу сказати, що там все ідеально, але ціни на харчування, одяг – там точно нижчі, - додає Дарина.

Розклад автобус з Хмельницького

• 01.00: Миколаїв-Неаполь (Больнья, Флоренція, Рим);
• 05.10: Хмельницький-Гроттамінарда (Фрара, Фрозіноне, Казерта, Неполь, Авелліно);
• 07.00: Н.Каховка-Щецин (Краків, Кашовіце, Ополе, Вроцлав, Лешно, Познань);
• 08.55: Херсон-Клайпеда (Люблін, Білосток, Сувалки, Каунас);
• 09.00: Херсон-Карлсруе (Дрезден, Хемніц, Байройт, Нюрнберг, Мюнхен, Аугсбург, Ульм, Штутгард, Пфорцхайм);
• 09.00: Херсон-Гамбург (Дрезден, Берлін, Магденбург, Брауншвейг, Гонновер, Бремен);
• 09.00: Мелітополь-Кьольн (Берлін, Магденбург, Ганновер, Гамбург, Білефельд, Мюнстер, Ессен, Дюссельдорф);
• 09.00: Вінниця-Гданськ (Нисько, Сталова Воля, Кельце, Лодозь, Кутно, Торунь, Бидгощ);
• 09.00: Херсон-Карлсруе (Дрезден, Лейпциг, Гера, Ерфурт, Айзенах, Бад Херсфельд, Вюрцбург, Франкфурт, Маннхайм);
• 09.20: Вінниця-Севілья (Барселона, Валенсія, Мурсія, Альмерія, Малага);
• 09.30: Херсон-Щецин: (Краків, Катовіце, Вроцлав, Лешно, Познань, Гожув, Велькопольський);
• 09.30: Одеса-Барі (Венеція, Ферера, Равена, Ріміні, Анкона, Пескара, Фоджа);
• 10.00: Летичів-Бидгощ (Катовіце, Ченстохова, Лодозь, Кутно, Вроцлавск, Торунь);
• 10.10: Миколаїв-Солерно (Реджо Емілія, Флоренція, Рим, Касерта, Неаполь);
• 10.50: Вінниця-Бидгощ (Варшава, Лодзь, Познань, Гнездо);
• 11.00: Мелітополь-Злоценець (Катовіце, Вроцлав, Зелена Гура, Швецко, Щецин);
• 11.00: Хмільник-Прага (Краків, Кашовіце, Бельсько-Бяла, Градець Кралове);
• 11.40: Вінниця-Прага (Краків, Катовіце, Оситрава, Оломоуц, Брно);
• 13.00: Київ-Мадрид (Жирона, Барселона, Тарагона, Валенсія);
• 14.40: Черкаси-Єленя Гура (Катовіце, Ополе, Вроцлав, Легніца);
• 14.50: Херсон-Кобленц (Берлін, Ганновер, Дортмунд, Дюссельдорф, Кьольн, Бонн);
• 14.50: Херсон-Фрайбург (Дрезден, Нюрнберг, Штуттгард, Карслруе, Мангейн, Трієр, Баден-Баден, Лар);
• 14.50: Одеса-Кобленц (Дрезден, Лейпциг, Марбург, Франкфурт, Майнц);
• 15.00: Херсон-Прага (Жешув, Краків, Катовіце, Брно);
• 15.00: Хмельницький-Варшава (Хелм, Люблін);
• 15.10: Дніпро-Зелена Гура (Люблін, Варшава, Лодзь, Познань);
• 15.25: Чернівці-Москва (Унеча, Брянськ, Калуга);
• 16.00: Херсон-Прага (Краків, Катовіце, Глівіце, Вроцлав, Гданець Кралове);
• 16.30: Миколаїв-Прага (Краків, Катовіце, Оломоуц, Брно);
• 16.45: Вінниця-Варшава (Люблін);
• 16.50: Київ-Познань (Краків, Катовіце, Лодозь);
• 17.00: Умань-Гданськ (Люблін, Варшава, Оситруда, Ельблонт);
• 17.40: Одеса-Варшава (Люблін);
• 17.40: Київ-Вроцлав (Тарнув, Краків, Катовіце, Ополе, Глівіце);
• 18.15: Камянець-Подільський-Брест (Рівне, Луцьк, Ковель, Ратно);
• 19.00: Київ-Щецин (Краків, Катовіце, Ченстохова, Лодзь, Конін, Познань, Старгард);
• 19.05: Одеса-Варшава (Хелм, Люблін);
• 19.30: Херсон-Гдиня (Люблін, Варшава, Вроцлавск, Торунь, Бидгощ, Гданськ);
• 19.30: Вінниця-Вроцлав (Краків, Катовіце, Ополе);
• 22.25: Херсон-Варшава (Люблін);
• 23.30: Київ-Лешно (Краків, Катовіце, Ополе, Вроцлав).

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.