“Що я скажу синові?”. Хмельничани прощались з воїном Олександром Прохніцьким

• Чоловік був вчителем історії і займався волонтерством. 
• Сьогодні, 15 жовтня, з ним прощались як з мужнім Героєм. 

“Він свідомо обрав такий шлях, щоб у нас тут було таке сонце і мирне небо”. Хмельницький навколішки провів в останню дорогу Олександра Прохніцького.  Йому було всього 35. Без коханого залишилась дружина, без батька - син-першокласник. 

Сьогодні, 15 жовтня, із захисником прощались біля будинку ритуальних обрядів. Люди несли багато живих квітів й ставали в чергу, аби віддати останню шану Герою. 

На прощання з воїном прийшли його знайомі, друзі, побратими й однокласники. Останні діляться спогадами про Олександра й розповідають, що хлопець у школі завжди вирізнявся гумором, був дуже енергійним. Однокласник загиблого Денис Піменов каже, разом вони навчалась у школі №12. 

• В нього був крутецький гумор, специфічний. Ми з ним дуже тісно спілкувались і підтримували зв'язок після школи. Востаннє бачились на початку літа. Тоді ми з Сашком пересіклись по волонтерській діяльності, - зазначає Денис. 

За словами однокласниці Аліни, Олександр завжди вмів розсмішити. Не стримуючи сліз жінка каже, що це дуже велика втрата. 

• Сашко залишається в нашій пам’яті дуже веселим, енергійним хлопцем. Ще місяць тому він мені писав. Сказав, що завжди підтримає. Це наш третій однокласник, який загинув на фронті. Я безмежно вдячна Сашкові за те, що він там був і за те, що я можу бути тут зі своїми дітьми...

Відомо, що Олександр Прохніцький був вчителем історії. Працював у школі в Малиничах. Також якийсь час був на заробітках у Чехії. Та коли розпочалось повномасштабне вторгнення, сидіти там більше не зміг. Як розповіла сусідка Галина, чоловік зробив свідомий вибір. 

• Він пішов на війну свідомо. Дуже жаль, що гине цвіт нації, гинуть найкращі. Ті, які свідомо обрали цей шлях. Коли розпочалась війна, я його зустріла і дуже здивувалась. Бо думала, що в той час він знаходиться на заробітках. Він сказав: "а що я скажу синові? Що переховувався?". Він пішов туди заради сина. І загинув заради нього. 

Олександр Прохніцький з перших днів повномасштабної війни вирішив стати на захист країни. Спочатку активно волонтерив, тоді записався воювати добровольцем. Загинув 1 жовтня. Йому було 35 років. Вдома у захисника залишились дружина й маленький син. 

Поховали Героя на Алеї Слави - місці, де знайшли вічний спокій наші хмельницькі воїни-захисники. 

Нагадаємо, сьогодні у Хмельницькому прощались також з 35-річним Олексієм Демчуком. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.