“Схуд на 25 кілограмів”. Інтерв’ю із дружиною “азовця”, якого звільнили з полону

• “Я сумнівалася, чи це правда”, - так новину про звільнення чоловіка з полону сприйняла хмельничанка Надія.
• Жінка бачилася востаннє з коханим 20 лютого, перед повномасштабним вторгненням.
• У якому стані він зараз та що розповідає?

Хмельничанка Надія Годованюк із плакатом “Save Azov” не одноразово з’являлася на Проскурівській. У такий спосіб вона та ще десятки жінок привертали увагу до бійців полку “Азов”, які перебувають у полоні. Щоп’ятниці в Хмельницькому проходить акція на їхню підтримку. Безпосередньо Надія і є організатором цих заходів. На одному з таких, журналістка vsim.ua і познайомилася з жінкою. Тоді вона казала: “Я вірю, що мій чоловік живий”. 

“Ми взагалі ще колись побачимося в житті?”

Їй 26. Вона має чоловіка та двох дітей - хлопчика та дівчинку. На її сторінці в Instagram чимало сімейних світлин. Вона, коханий та малеча - усі посміхаються. Радіють життю. На якийсь момент ця картина перестала бути такою радісною. Сталося це під час повномасштабного вторгнення росіян. 

Надія розповідає - вони з чоловіком познайомилися в інтернеті. Вже за декілька побачень стало зрозуміло, що вони створені одне для одного. 

- Ми кілька разів прогулялися і вже за місяць почався “Майдан”. Богдан відразу пішов туди. Спершу в Хмельницькому, потім і в Києві. Вже за рік поїхав добровольцем на Схід. До того він ніколи не служив. Вже із 2015 року він долучився до полку “Азов”. Звісно, що приїжджав у відпустки. Але все одно більше часу був там. Я всю вагітність провела сама, - розповідає Надія. 

Бути дружиною військового - не просто. Проте Надія говорить, що завжди приймала патріотичну позицію чоловіка. Саме тому мужньо переживала усі випробування долі. Одним із них було й те, що сталося після 24 лютого. 

Перед війною Надія з дітьми протягом кількох місяців проживала в Маріуполі. Таким чином уся сім’я якийсь період була разом. Адже її чоловік Богдан був там на службі. Про те, що буде вторгнення росіян, військові не знали, - каже Надія. Мовляв, вони лише передбачали загострення по тодішній лінії фронту. Разом із тим, Богдан хвилювався за сім’ю. Тож 20 лютого посадив Надію та дітей на потяг у рідний Хмельницький. 

- Він нас тоді проводив на потяг. У той момент, в потязі, я хотіла в нього запитати, чи ми взагалі ще колись побачимося в житті. Таке мені спало на думку. Проте я бачила, що йому і так важко. Тому не стала цього запитувати, - пригадує Надія. 

Чоловік Надії разом з іншими бійцями полку “Азов” тримали оборону Маріуполя. Місто оточували. В результаті, коло звузилося до “Азовсталі”. Там Богдан перебував до травня. Саме тоді військові отримали наказ вийти з території заводу. Більшість з них взяли в полон. 

Його дружина розповідає: 19 травня коханий дзвонив і казав, що його евакуюють до ДНР. Згодом Надія отримала дзвінок 13 липня. Чоловік говорив, що знаходиться в прокуратурі Донецька. Він повідомив, що його мають судити. Після цих слів подружжя не спілкувалося понад два місяці. Увесь цей час Надія сподівалася на те, що Богдан живий. Щоправда, вона й гадки не мала, де він та в якому стані перебуває. 

У день обміну військові не розуміли, куди їх везуть

У середу, 21 вересня, чимало українців тішилися стрічці новин. Адже у ній з’явилася інформація про звільнених з полону військових. Серед них були й бійці “Азову”. 

- У рамках цього обміну було звільнено 215 осіб. 124 офіцери, 89 солдати і сержанти. Загальна чисельність захисників із заводу “Азовсталь” – 188, поранених внаслідок теракту в Оленівці – 8, - повідомляли в Міноборони України.

Той вечір, 21 вересня, Надія пам’ятатиме ще довго. Розповідає - вкладала доньку спати. Як тут, задзвонив її телефон. Номер був невідомий. Жінка на мить задумалася, чи брати їй слухавку, чи ні. Врешті - відповіла. Телефонував її чоловік. 

- Я не вірила, що чую його. Бо ми не спілкувалися з липня. Він каже мені: “Привіт, я в Україні. Нас обміняли, ми сидимо в автобусах”. Я як це почула, почала плакати від щастя. Я до того моменту трималася й зовсім не плакала. А тут - просто випустила всі емоції, - розповідає жінка. 

Богдан розповів дружині, що який час він перебував в колонії, в Оленівці. 13 липня звідти його перевезли в Донецьк. Там “азовець” був до моменту обміну полонених. 

За його словами, 21 вересня військові й гадки не мали, куди їх везуть. Мовляв, думав, що в якесь важкодоступне місце, де вони перебуватимуть ще дуже довго. Надії на повернення додому чоловіки вже не мали. Лише за якийсь час стало зрозуміло - вони вдома, в Україні. Військових обміняли на Чернігівщині. 

- Перші години і перші дні вони не розуміли, що це правда. Ми якось говорили з чоловіком і він каже: “Я боюся завтра прокинутися і зрозуміти, що це сон”, - додає дружина “азовця”. 

Надія уже бачилася із чоловіком. Де саме відбулася зустріч - не розповідає з метою безпеки. Наразі “азовець” проходить реабілітацію. Медики його обстежують й оцінюють стан здоров’я. 

Жінка розповідає, що боялася побачити чоловіка саме таким. Він добряче схуд і виглядає молодшим за свої роки. Богдан розповів, що у полоні їм розповідали різне - включаючи й те, що України більше немає. Саме тому у військових зникала надія на те, що вони повернуться додому. 

Богдана тримали в камері. Усі його дні проходили однаково. Він зізнався дружині: “Думав, що вже ніколи тебе й дітей не побачу”.

- Їм роздали телефони й коли він запустив Telegram, то скинув мені свої фото. Я сіла і почала плакати. Я боялася побачити його таким. Худий, знесилений, весь побритий. Але я постаралася взяти себе в руки. Думаю  - відгодуємо. Бо найголовніше - це те, що він живий. Загалом він схуд десь на 25 кілограмів, - каже Надія.

- Коли ми тільки зустрілися, я мовчки підійшла і обійняла його. Ми стояли так хвилин 10 і просто мовчали. Я запитала: “Невже це правда?”, - пригадує жінка. 

Богдан розповів, що у полоні чоловіки будували плани на своє майбутнє. Думали, чим займатимуться, коли повернуться додому. Чимало з них дуже шкодували про те, що не встигли зробити, будучи на рідній землі. Наприклад, з’їздити в Карпати, дозволити собі щось смачненьке та інше.

Наразі хмельничанин проходить реабілітаційний період. Згодом він повернеться у Хмельницький, до своєї дружини, сина й доньки. 

Дивіться історію Надії на відео. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.