Смерть 10-річного Вані через вибух: мама впевнена, що гранату в дім кинули умисно

Олександра РИСКАЛЬЧУК

Вибух гранати на Хмельниччині забрав життя 10-річного Івана.
Мама запевняє: все відбулося не випадково й гранату їм підкинули.
Розповідаємо подробиці трагедії.

Неділя, 22 лютого. На годиннику близько 21 години. У будинку, в селі Мала Кужелівка на Кам’янеччині, роздається вибух. Сила якого повалює на підлогу 10-річного Івана та його маму – Наталію Березюк. Жінка не може піднятися. Відчуває оніміння руки й ноги. Хлопчик помирає.

Вже наступного ранку у мережі з’являються офіційні дані від поліції:

«За попередньою інформацією, хлопчик грався гранатою, яка вибухнула».

Посилаючись на це повідомлення, новина облітає усі місцеві ЗМІ. Коли матір приходить до тями у лікарні, не може повірити в те, що пишуть. Каже – така версія є хибною. Впевнена: гранату в дім закинув хтось умисно. Детальніше усім вона поділилася із журналісткою vsim.ua.

Версія матері: до, під час та після трагедії

До трагедії:

Наталія Березюк проживає разом із чоловіком і трьома дітьми. Двоє із них – їхні рідні. Це 10-річний Ваня та 13-річна Марія. Для ще одного 15-річного хлопчика вони стали опікунами. Такий досвід мали й раніше. Під опікою подружжя було двоє діток, які вже виросли й пішли в доросле життя.

У вересні 2025-го батька сімейства мобілізують. Він починає нести службу на різних напрямках. Займається логістикою. Фактично діти, господарство та решта залишається на Наталії. Окрім цього, вона працює вихователем групи продовженого дня в Іванковецькому ліцеї. У вільний від роботи час має підробіток «онлайн»: у кол-центрі інтернет-магазину.

Вечір трагедії:

Того трагічного вечора жінка сиділа за комп’ютером. Працювала. У полі її зору був Ваня. Він грався в онлайн-ігри з однокласниками. «Я добре бачила і чула, що робила моя дитина», – додає жінка. Донька була в сусідній кімнаті. 15-річного хлопця, яким опікувалася сім’я, вдома не було.

Коли до кінця зміни Наталії залишалося 10 хвилин, вона почула стукіт у вікно. Спершу подумала, що хтось жбурнув сніжкою. Скло розбилося. У будинку загорілися штори. Відбувся спалах з іскрами. А тоді – вибух.

- Мене відкинуло. Дитина теж впала. Я хотіла піднятися, але не могла. Ми з малим головами стикнулися, бо він почав бігти до мене і впав. Позаду мене була шафа, з якої вилетіли двері і впали на малого. Я хотіла подзвонити у «швидку», пам’ятаю, що дуже кричала. Не могла дотягнутися до телефона. Тоді він став дзвонити, через вібрацію посунувся ближче до мене, тож я змогла дотягнутися. Це була бабуся однокласника Вані. Я відразу почала їй казати, що потрібна «швидка». Згодом вже збіглися сусіди, приїхали поліцейські і лікарі. Мене винесли на двір і забрали в лікарню. Цілу ніч мені не давали телефон. І лише на ранок я дізналася, що мій Ваня помер ще на місці події, – розповідає Наталія.

Після трагедії:

Жінка оговталася вже в Дунаєвецькій лікарні. Там лікарі діагностували в неї осколкові поранення й переломи кісток. Та біль від травм не зрівнявся із тим, який вона відчула, коли дізналася із соцмереж про смерть власної дитини. Як тепер розповідає вона: її «добило», коли побачила той самий текст у новинах:

«За попередньою інформацією, хлопчик грався гранатою, яка вибухнула».

- На ранок, коли поліція дала оці свої офіційні коментарі, де йшлося, що дитина гралася гранатою – просто мене добило. Також почали сипатися коментарі в адресу мого чоловіка. Начебто це він приніс додому гранату, бо він військовий, – говорить Наталія.

Наталія впевнена, що гранату кинув у вікно хтось умисно. Розповідає, що наступного дня, надворі, під вікнами, знайшли чеку. Понад усе жінка хоче, аби правоохоронці належним чином провели розслідування. Знайшли винного і притягнули до відповідальності за законом.

Станом на 6 березня, Наталія Березюк перебуває в ортопедо-травматологічному відділенні Хмельницької обласної лікарні. Очікує вже на другу операцію. Самостійно жінка не може піднятися на ноги. Перебуває переважно у лежачому стані.

Чоловік – на фронті. 13-річна Марія – під наглядом старшої дочки, яка була під опікою подружжя. 15-річний хлопець – в інтернаті.

10-річного Ваню вже поховали на кладовищі у рідному селі. Він навчався у 4 класі Іванковецького ліцею. Був активним. Лідером в класі.

- Це велика втрата для всіх, хто знав і любив Ваню – його щира усмішка, добре серце та світла душа назавжди залишаться в пам’яті. Ваня був світлою і життєрадісною дитиною, – повідомляли в навчальному закладі.

Наталія каже: тепер залишилася із бідою сам на сам. Чоловіка не відпускають у відпустку. А вона й не знає, як після операцій та лікування має дбати про себе, дітей і господарство.

- У мене на лівій нозі осколкові поранення. Вся спина, хребет – осколкові поранення. Права нога і права рука зламані. На правій нозі вже зробили операцію. На правій руці теж будуть робити, – говорить жінка.

- Я б хотіла, щоб повернули чоловіка додому. Тут мене доглядають лікарі. А додому випишуть, хто буде біля мене ходити? Кого мій чоловік може там захищати, якщо тут його сім’я не захищена?

Офіційні коментарі поліції

Як розповіли раніше в ГУНП в Хмельницькій області, після вибуху того вечора на місце події прибули лікарі «швидкої», слідчо-оперативна група поліції, криміналісти, вибухотехніки та кінолог.

У Головному управлінні додали, що правоохоронці обстежили будинок та прилеглу територію на наявність небезпечних предметів та вилучили рештки гранати для проведення експертизи. Наразі триває слідство.

Кримінальне провадження за даною подією відкрито за двома статтями:

за ч. 1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами)
ч. 2 п. 2 ст. 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Ми будемо стежити за подіями цієї історії та інформуватимемо вас. Слідкуйте за оновленнями на сайті.