“Старий транспорт та привітні люди”: як виглядає Хмельницький очима іноземців

Сміття на вулиці, черги в соціальних закладах, переповнені маршрутки, холодні вокзали, але щирі та доброзичливі люди, які завжди готові допомогти… Ми щодня стикаємося з певними незручностями в громадському транспорті, у побуті, в соціальних закладах, але вже так звикли до цього, що навіть перестали помічати недоліки та плюси власного міста.

А який наш Хмельницький збоку, що про нього думають неупереджені глядачі? Де у місті гарні краєвиди та смачна кухня? Що приємно дивує, а що викликає шок?

Журналісти vsim.ua дізналися, що думають про наше місто гості із-за кордону. Про свої враження та “відкриття” нам розповіли іноземні студенти Хмельницького національного університету Садаф Бахрамі із Афганістану та Рані Азан із Ємена.

Рані Азан, 26 років, Ємен

“Хмельницький приємніший ніж Харків”

Рані приїхав до України з Ємену. До цього хлопець вже навчався в Малайзіїї на архітектора, а ось магістратуру завершити вирішив саме в Україні. Спочатку юнак поїхав до Харкова, бо там жили його друзі. Але йому не сподобалася колишня столиця України та місцеві мешканці. Тоді, за порадою друзів, Рані відправився до Хмельницького.

• Я спочатку приїхав до Харкова, мене запросили друзі. Але там мене не дуже добре зустріли. Там всі розмовляють російською, хоч і живуть в Україні, мені це не дуже сподобалося, і я не захотів там навчатися. А потім мені порадили Хмельницький і я вирішив поїхати дізнатися, як живуть тут.

Ранні розповідає, що позитивне враження про місто в нього склалося завдяки прихильності людей та дбайливим викладачам. Юнакові сподобався університет і він вирішив тут залишитися. А соь перші труднощі почалися вже у міграційній службі.

Черги та бюрократія

Для того, щоб прописати Ранні в гуртожитку йому потрібно було відвідати міграційну службу та занести необхідні документи. І тут на хлопця чекало перше розчарування. У міграційній службі він пів дня провів у довжелезній черзі та й документи у хлопця прийняли не з першого разу.

Рані Азан та Садаф Бахрамі під час інтерв’ю з журналісткою vsim.ua

• Ми прийшли із нашим куратором в міграційну службу і там провели півдня в черзі. Я не розумів для чого люди витрачають свій час на те, що у нас робиться онлайн. У нас всі послуги автоматизовані. Не потрібно створювати незручності в чергах і даремно гаяти час. І мені ще зразу і не допомогли. Довелося йти туди ще раз, бо в паперах не вистачало, якогось документу. А сам перелік потрібних документів я брав у них на сайті. Це дуже не зручно і я б хотів це змінити, - говорить Рані.

Здивували українські гроші та транспорт

Рані приїхав з країни, де банкноти виготовляють не з паперу, а із полімерної тканини. Вони не рвуться та не розмокають у воді. Тому у хлопця був справжній шок, коли в маршрутці йому дали решту, він поклаї її у кишеню, а звідти витягнув надірвану банкноту.

• Я не знав, що гроші можна так легко порвати. Я ходив і показував ті 5 гривень викладачам і друзям, і показував свої гроші. У нас в країні їх не розірвеш, а тут достатньо просто неправильно витягнути з кишені  і банкнота вже порветься, - говорить Рані.

Рані з викладачами ХНУ

Сам транспорт також справив на хлопця незабутнє враження. Рані розповів, що у його рідній країні та навіть в українських містах, де йому довелося бути транспортна інфраструктура розвинена набагато краще ніж у Хмельницькому.

• У вас немає трамваїв, метро. В Україні я був у Харкові та Львові. Там людям зручніше діставатися до роботи, і немає таких переповнених машруток. Так місто невелике, метро тут і справді не потрібно. Але цей транспорт, що є уже в жахливому стані. І я звик до того, що все автоматизовано, можна розрахуватися за проїзд без готівки, а тут так не можна, - розповідає Рані.

Хмельничани погано розуміють англійську

Хлопець перебуває в Хмельницькому менше року, а вже встиг знайти купу друзів. Із ними він відвідує кав’ярні, ходить в кіно та на футбол. Ще одна проблема з якою довелося зіштовхнутися Рані в побуті - це погана обізнаність хмельничан в англійській мові. У кав’ярнях та ресторанах офіціанти практично не розмовляють англійською, тому поясновати в перші тижні доводилося жестами. Зараз Рані вже непогано вивчив українську і може пояснити, що йому потрібно сам.

Рані Азан з хмельницькою студенткою ХНУ

• Я шукав, де можна поїсти по фото їжі і так обирав заклад. А коли приходив у кафе - мене не розуміли. То я просто показував пальцем на картинку. В кіно купити квиток на касі теж проблема, тому я користуюся онлайн-сервісом, - розповідає Рані. Найбільше мені подобається в кафе в центрі  "Beef & Cake", іноді ходжу їсти в піцерію “Мрія” там смачно і вона поруч з гуртожитком. Іноді з друзями відпочиваємо в ресторані “Анкара”.

Рані подобається гуляти набережною та парком Чекмана. Хлопець розповідає, що там дуже гарно, особливо влітку. Ще він в захваті від вуличних музик на Проскурівській. Хлопець навіть вивчив українську народну пісню та заспівав її на концерті в університеті.

Хмельницький “дешеве” місто

Рані розповідає, що в Хмельницькому життя набагато дешевше ніж в Малайзії чи навіть у Ємені. Хлопець говорить, що ні в чому тут собі не відмовляє.

• У нас все дорожче ніж у Хмельницькому. Тут дешево, по міркам нашої країни. Проте я часто бачу стареньких бабусь біля ринку, біля філармонії. Вони там сидять і у дощ, і у мороз. А зимою у вас дуже холодно. І так намагаються заробити собі на хліб. Мені їх дуже шкода. Я завжди хочу їм чимось допомогти. Але не знаю, що я можу. Людина в такому віці не має так тяжко працювати, - говорить Рані.

“Хмельничани дуже турботливі”

Рані захоплюється хмельничанами. Хлопець згадує ситуацію, коли гуляв із друзями в центрі міста, а потім намагався дістатися до гуртожитку. Іноземець викликав таксі, але оператор його не зрозуміла. Тоді він пішов і попросив відвести його до гуртожитку найближчого таксиста, який стояв біля “Либідь Плази”.

Рані на зустрічі з іноземними студентами

• Я сів в таксі і почав говорити з водієм, він запитав мене звідки я приїхав, на кого вчуся. Розказував всю дорогу про себе, мене питав про мене. А коли довіз до гуртожитку, то не захотів брати гроші. Сказав, що в нього донька навчається в Києві на міжнародні відносини, вчить англійську і арабську,  і він знає як живеться студентам далеко від дому. Попросив мій номер телефону. Зараз іноді дзвонить, питає, як у мене справи, - розповів Рані.

Хлопець згадує, як взимку його не випускала з гуртожитку комендантка. Рані звик до теплої погоди, тому був легко одягнений. Жінка на прохідній категорично заборонила йому так виходити. Хлопець через мовний бар’єр не міг зрозуміти, що від нього хочуть, але, коли друзі пояснили - був дуже вдячний турботливій жіночці.

• Я виходив на вулицю, а вона каже: “Ні, не можна”. Я спочатку не зрозумів, став пояснювати, що я не надовго і скоро повернуся. А вона не відпускала, потім мені хлопці сказали, що на вулиці холодно і так йти не можна. У нас погода не така,  як у Хмельницькому. Я вперше як побачив сніг, не міг зрозуміти що то таке, - розповідає Рані.

Садаф Бахрамі, 20 років, Афганістан

Приїхала за порадою родичів

Садаф приїхала до України з Афганістану в травні 2018 року. За 10 місяців дівчина вивчила українську досить непогано. Наразі вона вільно розмовляє на будь-які теми. Дівчина мріяла ознайомитися з культурою інших країн та навчатися за кордоном. Хмельницький вона обрала за порадою родичів, які довгий час живуть в нашому місті.

• Я хотіла вчитися не в нашій країні. А у Хмельницькому живе мій дядько, тому я приїхала сюди за його порадою і ще жодного разу не пошкодувала. У мене найкращий університет, гарні викладачі та вже є українські друзі., - говорить Садаф.

Садаф з друзями в Ботанічному саду ХНУ

Перші тижні у Хмельницькому Садаф практично нічого не бачила. Дівчина говорить, що пішла на підготовчі курси з вивчення української мови. Та весь час проводила за книжками.

• Коли ти далеко від своєї рідної країни і тебе ніхто не розуміє - це дуже важко. Тому я старалася скоріше вивчити мову, - говорить іноземка.

Перше враження - доброзичливі люди

Садаф говорить, що у перші тижні адаптації їй дуже допомогли викладачі. А ще дівчину вразили доброзичливі хмельничани, які іноді, хоч і не розуміли її, але намагалися підсказати та були уважними.

• Я дуже вдячна нашим викладачам, що вони так добре до мене поставилися. До них можна було дзвонити з будь-яких питань і вони завжди допомагали. А ще у вас дуже гарні люди. Доброзичливі і ввічливі, і завжди говорять з повагою до тебе. У мене лише гарні спогади про перші тижні в Хмельницькому.

“Вразило як в церкві моляться”

За релігією Садаф мусульманка. Дівчина розповідає, що її дуже вразили хмельницькі церкви та наша релігія. В одному з міських храмів дівчина побувала з екскурсією.

• Я до цього нічого не знала про релігію християн, не знала як вони моляться. Як виглядає християнська церква, а коли вперше побачила мене це дуже вразило. Мені було дуже цікаво, бо в нас все по-іншому.

“У Хмельницькому жінки багато працюють”

Садаф говорить, що у її країні жінка працює набагато менше ніж працюють жінки у Хмельницькому, дівчину вразило те, що в магазинах та на ринках безліч жінок, які торгують за прилавком.

На фото Садаф під час екскурсії на Дністер

• У нашій країні жінки працюють, але не на ринках та магазинах. У нас жінка може працювати у школі, в університеті, в дитячому садочку.

Також в перші дні перебування у Хмельницькому Садаф вразив одяг хмельничанок. Дівчина говорить, що їхні жінки одягаються стриманіше та завжди покривають голову, коли йдуть на вулицю чи у людне місце. Коротких спідниць та відкритих топів на афганських жінках також не побачиш. А ось хмельничанки в цьому плані більш розкуті.

• У нас одяг трохи задовгий, і є багато обмежень. Хмельницькі жінки одягаються як самі забажають, і мені це подобається. У нас, якщо одягнеш щось коротке всі на тебе будуть дивитися і тикати пальцями, - розповідає Садаф.

Старий транспорт та холодний вокзал

Садаф все життя прожила у столиці Афганістану Кабулі, тому Хмельницький для неї - це невелике затишне містечко  з привітними мешканцями. А ось громадський транспорт дівчину здивував не з кращого боку.

Садаф у центрі Хмельницького, біля ялинки

• Я живу в столиці Афганістану Кабулі, там дуже багато людей, тому Хмельницький для мене невелике місто. Зранку, коли всі їдуть на роботу, на навчання, то транспорт теж заповнений, але якщо порівняти кількість населення, то в Хмельницькому дійсно є проблема із транспортом. Є дуже старі автобуси, в нас такими давно не користуються, - розповідає студентка.

Взимку Садаф їздила до своєї рідної країни. Дівчина говорить, що для того, щоб дістатися до Києва на літак. Їй довелося скористатися послугами залізничної станції. Дівчина просиділа 4 години, чекаючи потяг і неймовірно змерзла.

• У вас дуже холодні вокзали. Взимку очікувати дуже важко. Я сиділа 4 години і дуже змерзла. А ще там брудно і не дуже приємно пахне. У нас слідкують за чистотою більше ніж у Хмельницькому. На наших вокзалах можна побачити квіти, урни для сміття і людей, які постійно слідкують за порядком. Тут я такого не бачила. Урни були переповнені і сміття ніхто не прибирав, - ділиться враженнями Садаф.

"Хочу принести користь власній державі"

Садаф говорить, що у Хмельницькому їй подобається, проте залишатися у нашому місті дівчина не планує. Хоче повернутися до рідної країни та працювати там. Для цього Садаф старанно навчається на факультеті міжнародних відносин та мріє принести користь власній державі.

• Я ще остаточно не визначилася, але все ж хочу повернутися додому і працювати там. Там моя родина, там моя Батьківщина і я хочу принести користь їй. Тому після навчання більш за все повернуся в Кабул, - зазначає Садаф.

І Рані, і Садаф захоплюються Хмельницьким. Особливо іноземців вражають ввічливі та доброзичливі мешканці. Студентам подобається місцева гостинність та спокій невеликого міста.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram,  Instagram, Viber та YouTube

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.