"Ставилися, як до собак та психологічно тиснули": моряк з Хмельниччини розповів про російський полон

Іванка ЧАБАНЮК

armyinform.com.ua

Сергій Цибізов з Шепетівки був серед 24 моряків, яких захопили у Керченській протоці 25 листопада 2018 року.
Зараз він проходить обстеження у військовому госпіталі у Києві.

7 вересня 2019 року додому повернулися 35 утримуваних росіянами українців — захоплені моряки та політв'язні. Один із героїв, комендор-сигнальник катера "Нікополь" матрос Сергій Цибізов. Хлопець родом із Шепетівки. Йому лише нещодавно виповнилося 22 роки. Серед бранці Кремля він був одним із наймолодших.

Про море Сергій мріяв з дитинства, тому добровільно пішов на службу до війська. Катер "Нікополь" став третім судном у такій недовгій кар’єрі хлопця, пише "Армія Іnform".

День, коли Російська зброя стріляє на ураження по катеру "Нікополь, залишиться у пам’яті моряка на все життя. Про полон Сергій розповів наступне:

"Росіяни стріляли і думали, що їм усе знову зійде з рук. Це злочин Російської Федерації. Потім – були допити у Керчі та Сімферополі…Це були найважчі дні. Росіяни ставилися до нас, немов до собак. Їхні команди "Голову вниз…", "По бокам не смотреть…" добре пам’ятаю. Психологічно тиснули. Казали, що Україна нас "кинула", пропонували перейти до них на службу".

Як розповідає Сергій, у Москві його тримали у камері від інших побратимів. З ними він бачився лише під час судових слухань. А з батьками спілкувався хлопець лише через адвоката.

Після захоплення катера матрос Сергій Цибізов визнав себе військовополоненим і відмовився від дачі свідчень.

"Нас підтримував весь світ. Навіть російські слідчі, які допитували мене, дивувалися цьому та із заздрістю казали: "Що з вами робити? Всі горою за вас…".

З Москви Сергій написав кілька листів батькам. Частина з них повернулася з відповіддю: "Цензура!". Лише згодом хлопець дізнався, що рідні отримали тільки три листівки з трьома короткими реченнями "У мене все добре. Не хвилюйтеся. Всіх люблю і цілую".

7 вересня 2019 року Сергія розбудили дуже рано та наказали збирати речі. Хлопець не одразу повірив, що за кілька годин побачить своїх рідних та близьких людей. І лиш коли літак перетнув повітряний кордон над Чернігівщиною, він зрозумів що це правда. Перше що тоді сказав моряк