Сторінками історії: хто жив на Проскурівській більше сотні років тому

• В кінці 19 століття наша вулиця Проскурівська була найбагатшою, тут жили найзаможніші люди, в основному єврейські підприємці. На цій ж вулиці знаходився триповерховий особняк з комерцією на першому поверсі та житловими будинками вище. Там була краща аптека у Проскурівському повіті, також був магазин, де продавали алкогольні напої на винос. Сьогодні це 4-поверхова будівля із сучасними магазинами. Це й є будинок Людвига Деревоєда - розповідає Ігор Западенко.

За словами краєзнавця, у сучасному місті ця будівля є одним з найвиразніших архітектурних залишків від Проскурова. Починаючи з 1890 року, будинок побудував проскурівський фармацевт і власник аптечного бізнесу Людвиг Деревоєд. Він був дворянином та римо-католиком за віросповіданням. Народившись у Мінській губернії, він приїжджає на Поділля і разом зі своїм братом Карлом вони відкривають аптеку в Сатанові. Разом з тим, Людвиг Деревоєд мав ділові стосунки із власником аптеки у Проскурові.

• Володіючи аптекою у Сатанові, Людвиг Деревоєд мав ділові стосунки зі своїм старшим колегою із Проскурова, на прізвище Яневич. Стосунки у них переростають в дружні, і через якийсь час Деревоєд бере заміж дочку свого старшого колеги, Юлію Яневич. Це й була його перша дружина. Поступово він веде бізнес спільно із тестем, і той віддає аптеку зятеві - говорить краєзнавець Ігор Западенко.

Таким чином у Проскурові з’являється власник аптечного бізнесу Людвиг Деревоєд. Відтоді аптеку й почали називати “аптекою Деревоєда”.

Через якийсь час помирає його дружина Юлія і він одружується вдруге, з жінкою на ім’я Михайліна, яка згодом успадкувала справу чоловіка.

• Людвиг Деревоєд був потужним підприємцем. Його тричі обирали гласним Проскурівської міської думи. До того ж, він володів низкою аптек: у Проскурові та Сатанові. Людвиг Деревоєд мав п’ятеро дітей. А помер він у 1906 році. Похований у Проскурові, на старому кладовищі, однак, на жаль, могила втрачена. Після його смерті бізнес успадковує його дружина Михайліна, яка згодом передає справу сину Стефану. У 1917 році він був обраний, як і батько, гласним Проскурівської міської думи і по сумісництву був успішним підприємцем - розповідає Ігор Западенко.

Чоловіки сімейства Деревоєдів входили до місцевого повітового істеблішменту. Та як зазначає Ігор Западенко, цікавішою у сімейній гілці цієї родини є саме жіноча.

• Найперше - це друга дружина Людвига, Михайліна. Усі знають, що Поділля 1793 року входило до складу Речі Посполитої,  але у подальшому, коли європейські держави та Російська імперія ділили території, то виникало чимало повстань. А брат Михайліни - це був учасник повстання 1863 року, за що він й був засланий до Сибіру. Він похований також на старому кладовищі, могилу якого втрачено - каже Ігор Западенко.

Краєзнавець Ігор Западенко особливу уваги приділяє долі наймолодшої доньки Людвига Деревоєда, Гелені. Оскільки батько був фармацевтом, то й дочка подалась до медицини. Вона навчалась у Санкт-Петербурзі в жіночому медичному інституті. За словами краєзнавця Ігоря Западенка, вона була однією з перших жінок, які працювали на той час у медицині.

• Навчаючись у Санкт-Петербурзі, Гелена вступає до підпільної молодіжної організацїі польської прогресивно-незалежницької молоді. До неї входили студенти і гімназисти. Саме там Гелена Деревоєд знайомиться із своїм ровесником Тадеушом Голувко. Він був представником польського незалежницього руху. Цей студент на той час встиг взяти участь в підпільних організаціях, за що й був висланий. Якийсь час продовжував навчання у Кракові, але потім мав дозвіл повернутись і продовжити вчитись у Санкт-Петербурзі. До речі, Тадеуш Голувко був сином повстанця 1863 року - розповідає Ігор Западенко.

У 1914 році Тадеуш Голувко і Гелена Деревоєд приїжджають до Проскурова. У костелі Святої Анни вони беруть шлюб. Та, як розповідає краєзнавець Ігор Западенко, пишного весілля у молодих не було.

• Хочеться намалювати пишне весілля у ресторані “Слон”, але не виходить це нафантазувати, бо, по-перше, це був час початку війни, а по-друге, молоді люди одразу відправились до Варшави, де взяли участь у створенні польської військової організації. Фактично це та організація, яка відстояла сучасну Польщу. Гелена там керувала санітарним сектором, а це було досить небезпечно. Ось такий непростий шлях обрала для себе уродженка Проскурова, уродженка з цього будинку, що досі красується на вулицях міста - говорить краєзнавець Ігор Западенко.

Тадеуш Голувко працював як журналіст і публіцист, а також був працівником Міністерства внутрішніх справ. Як розповідає Ігор Западенко, у нього була своя позиція щодо стосунків Польщі та України. Він відстоював ідею федеративної держави, яка б складась з двох частин: з Польщі та України.  

Згодом подружжя Голувко-Деревоєд розпалось. Тадеуш одружився вдруге, та більш зосереджений він був на політичній роботі. А Гелена займалась вихованням доньки та сина, а також вона стала знаним у Польщі педіатром.

Долі усіх цих постатей пов’язані з будинком, який хмельничани звикли бачити щоденно. Краєзнавець Ігор Западенко наголошує на тому, що про минуле Хмельницького варто говорити і пам’ятати, бо ж Проскурів - місто, що живе в нас, а ми - живемо в ньому.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.