«Тато, я так хотіла, щоб ти був поруч»: хмельничанка прийшла у випускній сукні до портрета загиблого батька

Анастасія БЕВЗ

Хмельничанка Юлія у свій випускний поклала квіти до портрету загиблого тата.
Дівчина найбільше хотіла, щоб у цей день він був поруч і пишався нею.
Розповідаємо історію захисника Вадима Бойченка.

Хмельничанці Юлії – 15. Цьогоріч вона випускниця, закінчила дев’ятий клас. Для дівчини цей момент дуже хвилюючий і важливий. Адже попереду на неї чекає доросле життя. Життя, в якому поруч з нею мав бути тато. Але сьогодні вона вбрана у вечірній сукні, зі святковою стрічкою та з квітами в руках йде до його портрету на Алеї Героїв.

«Тато, сьогодні мій випускний. Я так хотіла, щоб ти був поруч. Щоб побачив мене, обійняв і сказав, що пишаєшся. Ти назавжди в моєму серці…», – написала дівчина у соцмережах.

Вадим Бойченко – хмельничанин. До повномасштабної війни працював на «Адвісі», разом з дружиною виховували трьох дітей. Юлію, її брата та молодшу сестру. Коли почалась війна, дівчинці було 11. Батько заявив, що йде на війну. Це був 2023 рік.

– Батько завжди нам говорив: «Я не збираюсь ховатися. Я буду захищати, якщо це потрібно». І на початку війни пішов добровольцем, – розповідає донька.

Вадим Бойченко воював на Донецькому напрямку. Постійно підтримував зв’язок з рідними, але про війну не розповідав багато. Аби близькі не хвилювались.

– Він не розповідав всього, що там відбувалось. Коли повертався до нас, був спокійним, врівноваженим, просто тато, який повертається до своїх дітей. Він ніколи не показував, що в нього можуть бути якісь проблеми, – каже Юлія.

Вадим загинув на Донецькому обстрілу внаслідок мінометного обстрілу. Сталося це 7 листопада 2023-го в районі населеного пункту Терни. Рідним зателефонували побратими і повідомили, що військовий або поранений або загинув. До цього він встиг зателефонувати сім’ю. Сказав, що йде на виїзд. Він для нього став останнім.

Як каже донька: найбільшою мрією батька було щастя його дітей.

– Він хотів, щоб у нас все було найкраще. Щоб ми нічого не потребували і просто були щасливі.

Вадимові Бойченку було 42.

Героя поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. Нині його портрет стоїть на Проскурівській серед сотень інших воїнів,які віддали життя за Україну.