“Це була людина-діамант”: у Хмельницькому померла відома дитяча лікарка Софія Басова

Коаж vsim.ua

• Софія Олексіївна була родом із вчительсько-лікарської династії. Її дід приятелював із Іваном Франком. 

• Жінка лікувала цілі покоління хмельничан, а колеги вважають її серцем колективу. 

• Вона померла на 70-му році життя від важкої хвороби. 

• Розповідаємо про незвичайну лікарку, яка увійшла в історію дитячої офтальмології. 

Ввечері, 4 квітня, медичну спільноту Хмельницького сколихнула трагічна звістка. Померла відома в місті лікарка Софія Олексіївна Басова. Її не стало на 70-му році життя. 

Софія Басова була офтальмологом в міській дитячій лікарні. Вона пропрацювала там майже 40 років свого життя. Колеги-медики розповіли vsim.ua її історію. 

Дві династії та дружба з Каменярем

Софія Басова родом із західної України. Вона народилася в Тернопільській області, у селі Супранівка. Походила з однієї із лікарських династій. Друга гілка її родини була вчительською. 

— У моїй родині було дві династії. Перша і найбільша – це вчительська, якій близько 360 років. Я й сама в дитинстві мріяла стати вчителем. Мій прадід, що жив і працював ще у часи Австро-Угорщини, заснував школу в селі Супранівка. Мав сімох дітей і кожному із них у ті часи зміг дати освіту – всі семеро були вчителями, — розповідала у 2019-му сама Софія для медінтерв’ю.

Її рідня близько товаришувала з відомим українцем — Іваном Франком. Під деревом, яке Каменяр посадив на подвір'ї родини Басової, Франко написав одну із найвідоміших повістей. 

— Мій дідусь дружив з Іваном Франком. На подвір’ї біля хати стоїть 200-літній дуб, під яким Іван Франко писав свою повість “Захар Беркут”. Фотографії, що збереглися з того часу, зараз знаходяться у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка. У селі навіть поставили обеліск у пам’ять про те, що тут бував “Каменяр”, з яким товаришував мій дідусь, — йдеться в інтерв’ю Софії. 

Згодом дідуся Софії, який був директором Чорноострівської школи, репресували за донос. У 1990-х жінці вдалося знайти в архівах його справу. 

— Коли він йшов вулицею, то казав людям, що працювали на городах, – "Боже помагай!” (як і заведено у нас на західній Україні). Його забрали і так він зник, — розповідала лікарка.  

Лікарську династію в родині розпочав її батько – Олексій Степанович. Він був кардіохірургом, працював на посаді головного лікаря в Яремчі. Саме з нього й розпочалася лікарська гілка, яку продовжили Софія із братом.

30 років віддала дитячій лікарні

Софія Басова закінчила Івано-Франківський медичний інститут. Вона працювала офтальмологом майже 50 років. Перші 10 з яких пропрацювала ординатором в офтальмологічному стаціонарі в Яворові, а в 1989 році прийшла в Хмельницьку міську дитячу лікарню. Її спеціалізацією було лікування дітей з патологією зору.

— Дитяча лікарня стала мені дуже рідною. З дітками працювати – одне задоволення, складніше буває з мамами. Тут варто зрозуміти, що для кожної мами своя дитина – найкраща. Якщо знайдемо підхід до дитини, тоді й буде підхід до мами. Звісно, могла б уже бути вдома, на пенсії: відпочивати, займатися хобі, та все ж не можу залишити свою роботу, просто не уявляю себе і свого життя без неї. Часом у відпустці вже починаю сумувати за улюбленою роботою, — говорила 4 роки тому Софія Басова. 

“Їй вдавалося все”. Про хобі Софії Басової

Колеги лікарки кажуть, що в неї було кілька улюблених справ. Директор міської дитячої лікарні Наталія Зимак-Закутня розповіла vsim.ua, що Софії Басовій вдавалася будь-яка справа. 

— Софія Олексіївна — знана вишивальниця. Вона мала декілька персональних виставок в Києві. Це розкішні роботи, розкішні вишивки. Їй вдавалося все — виростити квіти, посадити, вишити, навчити. Це надзвичайної якості роботи. Хист до вишивання вона успадкувала від своєї мами, — каже Наталія Зимак-Закутня. 

Сама ж Софія Басова зізнавалась колегам, що дуже любить вишивати і вишиває скільки себе пам'ятає. 

— Пригадую, брала спеціальний альбом для марок з маленькими дрібними клітинками і вкладала туди різноманітні узори для вишивання, а оскільки навчалася на Франківщині, була в невістках на Гуцульщині, бачила багато різних робіт. За моїми підрахунками, мої роботи є уже в 22 країнах світу. Немає такого дня, щоб я прийшла додому після прийому і не вишивала. Навіть чоловік почав біля мене вишивати! — говорила жінка в інтерв’ю. 

Її колега з офтальмологічного відділення Валентина Войцехова додає, що Софія часто приносила свої роботи до лікарні. Вона показувала їх медикам, а ті розглядали із захватом під різними ракурсами, кутами та освітленням. 

— Вона вишивала неймовірні картини і коли приносила їх на роботу ми всі були в захваті від вишитих янголів, вишитих сезонів року, природних явищ, годинників, квітів, козацтва. В неї був тонкий смак і все це перетворювалось в гамму тонів. Ми всі дивились і думали, що людина таке зробити не може, а Софія Олексіївна могла, — додає Валентина Войцехова. 

Більше світлин з вишивкою Софії Басової можна переглянути, якщо прогорнути вбік:

























































Другою віддушиною лікарки стало квітникарство. Вона зізнавалась медикам, що після роботи кілька годин проводила серед квітів. Це її дуже надихало і додавало сил. В свій час вона сфотографувала для колег квіти на своєму подвір’ї, за якими доглядала власноруч.

Померла через важку хворобу

Наталія Зимак-Закутня розповіла vsim.ua, що Софія Басова в останні роки важко хворіла. 

— Вона мужньо боролася із важкою хворобою. І до останнього спілкувалася зі своїми колегами, давала їм настанови, як рідна мама. Давала рекомендації як жити. До останнього вірила і боролась усіма своїми силами із підступною хворобою, — повідомила керівниця лікарні. 

Софія була матір’ю трьох дітей. Мала брата — стоматолога у Львівському медичному університеті та двох племінниць, які теж обрали лікарські професії. 

Колеги медики називають її “людиною-діамантом” та відзвиваються про лікарку з особливою теплотою:

Наталія Зимак-Закутня, директор Хмельницької міської дитячої лікарні:

• Це надзвичайно велика втрата для нас всіх. Софія Олексіївна — це людина, яку пацієнти і колеги дуже щиро поважали. Це людина високих моральних цінностей і прекрасний професіонал. А ще вона була прекрасним другом для молодих наших лікарів і старших. Вона виростила ціле покоління дитячих офтальмологів і продовжувала кращі традиції. Величезна кількість маленьких пацієнтів, яким вона допомагала, просто вражає. 

• Крім того, Софія Олексіївна — представник вчительсько-лікарської династії. Якось вона мені розповідала, що загальний педагогічний стаж її найближчих родичів складає понад 400 років. Але родина її зазнала багатьох важких поневірянь в радянський час. Багато членів родини були вислані до Сибіру. Це досить складна доля справжньої української родини з високими моральними людськими принципами.

Валентина Войцехова, завідуюча офтальмологічним відділеням поліклініки Хмельницької міської дитячої лікарні

• Я прийшла в колектив майже 30 років назад. І тоді я познайомилась із Софією Олексіївною. Це людина, яка була і залишиться в серцях нашого колективу, як неймовірна, неповторна, надзвичайна жінка з мудрою душею. Жінка-родина, я б сказала. Саме вона випромінювала в колективі таку любов, таке світло, таку доброту. Ми всі йшли сюди на роботу, наче в своє родинне затишне коло завдяки їй.

• Софія Олексіївна дуже харизматична та яскрава особистість. Вона завжди була такою ні на кого не подібною, що інколи здавалося, наче в ній жило декілька потужних особистостей. 

• Вона була лікарем, який ніколи нікому не відмовив, і яка любила роботу, любила людей. Вона лікувала покоління — дітей, а потім дітей тих дітей, які вже стали дорослими, онуків. В неї була диспансерна група, найбільша з усіх дитячих офтальмологів Хмельниччини. 

• Вона була моїм вчителем, наставником, подругою. Перші мої кроки як потрібно працювати з дітьми — це від Софії Олексіївни знання. В нас завжди були жваві дискусії та жваві обговорення. Пацієнтів було дуже багато цікавих і складних і ми завжди просили одна одну підійти і подивитися на випадок разом. Коли траплялися складні пацієнти Софія Олексіївна телефонувала мені ввечері і казала: “Ти знаєш, в мене така дитина була і я не знаю чи сьогодні засну. Я попросила їх на 8.00 бути і ти також приходь, будемо дивитися”. Це було нормально. 

• Пацієнти ставали нам друзями. Приходили сім’ями. Вона тримала біля себе людей своєю харизмою людяності, доступності, безвідмовності. Такий був її внутрішній світ. Вона аж світилася з середини. Ми ще досі не усвідомили масштаби цієї втрати, яка людина залишила життя і нас. 

— Софія Олексіївна — людина, що несла світло і була багатогранно талановитою. Як лікар —  професійна, чуйна, шанована і успішна. Нею проліковано не одне покоління дітей. Як творча особистість - неповторна своїми картинами-вишивками. Як колега - мудра і надійна людина з добрим і щирим серцем. В наших серцях Софія Олексіївна залишиться назавжди, — пишуть колеги-медики на сторінці дитячої лікарні. 

Редакція vsim.ua щиро співчуває рідним та близьким Софії Басової.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.