“У реальності було нудно”: зібрали історії наркозалежних, які лікуються в Хмельницькому

• Вікторії 25. Вона “просиділа” на наркотиках 8 років.
• Андрію 39. Він вживав більшу частину свого життя.
• Розповідаємо дві відверті історії наркозалежних. 

Вони тікали від реальності, вживаючи таблетку чи пускаючи ротом “хмару” диму. Вони забули про своїх рідних і самого себе. Єдиною метою на день було дістати наркотик. Тоді вжити його і на деякий час опинитися в іншому світі. Іноді такі історії закінчуються криміналом чи навіть смертю. Та й є ті, хто обирає для себе шлях лікування. 

Напередодні Міжнародного дня боротьби з наркоманією та незаконним розповсюдженням наркотиків журналістка vsim.ua поспілкувалася з двома людьми, які пережили всі вище описані події. Дізнавайтеся відверту історію 25-річної Вікторії та 39-річного Андрія. Вони обидвоє були заручниками наркотиків роками. У цьому вони відверто зізнаються сьогодні, після проходження майже річної реабілітації. 

Вікторія, 25 років

“Здавалося, що можу зупинитися в будь-який момент”

- Я вживала наркотики 8 років. Все почалося, коли мені було 16 років. Тоді мої батьки розлучалися. Я важко переживала той період. Вони займалися своїми справами й мені здавалося, що до мене немає ніякого діла. У той час я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він вживав наркотики. Якось запропонував мені спробувати. Казав: “Не переживай, все буде класно”. Так я вперше вжила.

- Ми зустрічалися два роки. Згодом одружилися і я народила від нього дитину. Весь цей час я продовжувала вживати. У мене народилася здорова й гарна дівчинка. Назвала її Руслана. Ми з чоловіком займалися зовсім не тим, чим має займатися молода сім’я. Він почав розповсюджувати наркотики. Тоді його батько побачив, що із ним коїться біда. Чоловіка відправили в реабілітаційний центр. Після цього ми з ним розлучилися. А я продовжувала вживати. Мені здавалося, що можу зупинитися в будь-який момент. Амфетамін, кислоти - все це було в моєму житті. Пізніше на мою поведінку звернули увагу рідні. Вони зрозуміли, що зі мною кояться дивні речі. Адже я зовсім не приділяла часу своїй дитині. Перестала з’являтися вдома. І лише тоді я опинилася на реабілітації. Її успішно проходжу. Після завершення планую залишитися в центрі й стати волонтером. Хочеться допомагати тим, хто пережив подібне. 

Андрій, 39 років

“Я вважав себе крутим”

- Я народився в середньостатистичній сім’ї. Мої рідні - порядні люди, які ніколи не вживали. Десь у 14 років я почав курити. Почав, бо друзі курили. Була банальна цікавість. Спочатку палив цигарки. Згодом - марихуану. Тоді я не бачив у цьому нічого поганого. Це було навіть модно. Я вважав себе крутим. Пізніше я “підсів” на один препарат, який продавали в аптеці без рецепта. В результаті - він мене швидко затягнув. Вже після цього у мене почалися сварки з рідними. Адже серед моїх життєвих пріоритетів було лише те, щоб дістати наркотики. Це контролювало мою свідомість і життя.  

- Вже в 15 років у мене виникли проблеми з законом. Я мав судимість за вимагання. Рекетом займався. Щоб це робити, я пив алкоголь. Він допомагав мені позбуватися страху. Ще пізніше в хід пішов “фен”. Порошок такий білий. Це було щоденне вживання. Я сам собі відкрив дорогу в наркологічний диспансер. Я вважав, що мене там прокапають і все буде добре. Так було багато разів, але залежності я не позбувся. 

- Пам’ятаю, що марихуану курив десь рази три на день. Я постійно був у диму. Тільки воно припиняло діяти, то мені треба було наздоганяти цей процес. У реальності мені було нудно.

- Чесно кажучи, вважаю, що я став вживати через велику любов і турботу моїх близьких. Я був занадто розпещеним і тому так вийшло. Загалом я був на наркотиках понад 20 років.

Під час війни все частіше звертаються на гарячу лінію

Історія Вікторії та Андрія закінчилася лікуванням у Міжнародній антинаркотичній асоціації “Хмельницький центр здоров’я молоді”. Обидвоє хочуть працювати в закладі волонтерами. Мають мету допомагати іншим людям, які стикнулися із залежністю. 

Директор асоціації Максим Павлов розповідає, що під час війни все частіше надходять дзвінки на гарячу лінію. Телефонують родичі залежних від алкоголю, наркотиків чи ігроманії. В результаті - людей направляють до спеціалістів, які надають кваліфіковану допомогу. 

- Під час війни до нас все частіше звертаються на гарячу лінію. Ми вислуховуємо проблему й переадресовуємо людей на наших психологів, наркологів чи психіатрів. Загалом з початку цього року до нас на реабілітацію прибули 45 осіб. За більш як 2 роки центр прийняв 275 людей. Тих, хто перейшов на другий етап програми - курс ресоціалізацію, цього року є 6 осіб, - розповідає Максим Павлов. 

Раніше в Міжнародній антинаркотичній асоціації нам розповідали: люди із залежністю мають використовувати підтримуючу терапію протягом всього свого життя. Лише так можна залишатися тверезим. 

Нагадаємо, що 26 червня відзначатимуть Міжнародний день боротьби з наркоманією та незаконним розповсюдженням наркотиків. Хмельничани та фахівці Міжнародної антинаркотичної асоціації долучилися до акції по замальовуванню адрес телеграм-каналів з продажу наркотиків. Тепер на їхньому місці з’явилися патріотичні малюнки та написи. 

Читайте також: На бомбосховище - 250 гривень. У міськраді відреагували на збір грошей з батьків

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.