Верховний Суд ухвалив рішення на користь «Всім.юа» у справі проти Новачка

Дмитро КАРДАШ

Після публікації за матеріалами кримінального провадження Василь Новачок звернувся до суду.
Він вимагав спростування інформації, вибачень та 500 тисяч моральної компенсації.

Верховний Суд виніс остаточне рішення за позовом заступника міського голови Хмельницького Василя Новачка проти видання «Всім.юа». Там підтвердили постанову Хмельницького апеляційного суду, яка була винесена раніше на користь «Всім.юа». Нагадуємо вам, через що Василь Новачок подав до суду та які рішення ухвалювали суди трьох інстанцій.

Що передувало?

У липні 2023 року на нашому сайті вийшла публікація під назвою «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів». У ній ми виклали основні деталі кримінального провадження про привласнення бюджетних грошей, зокрема, ймовірну схему того, як це відбувалося. Правоохоронці вважали, що Василь Новачок та інші чиновники міськради, а також приватні підрядники, організували схему привласнення бюджетних грошей.

За версією слідства, відбувалося штучне завищення очікуваної вартості закупівель та вносилися недостовірні дані до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт. Внаслідок цього, підрахували правоохоронці, бюджету могло бути завдано збитків на суму в понад мільйон гривень. Кримінальне провадження було відкрите у грудні 2021 року. У коментарі для «Всім.юа» Василь Новачок будь-які порушення закону заперечував.

Відео дня

Після виходу згаданого вище матеріалу в реєстрі судових рішень з’явилося три документи у цьому кримінальному провадженні. Це було минулого року — 26 липня, 4 серпня та 23 жовтня. У всіх трьох документах інформація заборонена до оприлюднення. Відомо лише, що ці рішення стосуються «тимчасового доступу до речей і документів». Оприлюднені всі три рішення пізніше, у квітні цього року.

Тим часом Василь Новачок пройшов поліграфічну експертизу («детектор брехні»), яка, зі слів чиновника, підтвердила його невинуватість та непричетність до будь-яких схем розкрадання грошей. Це було у липні, тобто після виходу нашого матеріалу.

Пізніше, у грудні минулого року, Василь Новачок звернувся до суду, вимагаючи від «Всім.юа» спростувати, на його думку, недостовірну інформацію, яка була викладена у нашому матеріалі. Крім того, чиновник хотів офіційних вибачень, видалення статті та 500 тисяч гривень моральної компенсації. Обґрунтовував він це тим, що, з його слів, жодних протиправних дій він не вчиняв і «самовіддано працює задля забезпечення якнайкращих інтересів громади міста Хмельницького». Також Василь Новачок подав до суду результати поліграфічної експертизи.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Зоряна Чевилюк ухвалила рішення на користь Василя Новачка. На її думку, стаття сприймається як звинувачення, а оскільки немає повідомлення про підозру чи обвинувального акта, її слід вважати недостовірною. При цьому суддя не взяла до уваги результати експертизи на поліграфі, оскільки встановлення причетності Василя Новачка до вчинення кримінальних правопорушень цього позову не стосується.

В результаті суддя Зоряна Чевилюк ухвалила визнати статтю «Всім.юа» недостовірною, видалити її, опублікувати спростування й вибачення. Крім того, суддя ухвалила стягнути з ТОВ «Медіа-Холдінг „Всім“» на користь Василя Новачка 5000 гривень моральної компенсації. Наступним рішенням суддя ухвалила стягнути на користь Василя Новачка 20 000 гривень на правову допомогу та 2222,2 гривні судового збору.

«Всім.юа» не погодилися з таким рішення та подали апеляцію. Її розглядали у Хмельницькому апеляційному суді. Справа була розподілена трьом суддям — Руслану Гринчуку, Андрію Костенку та Тетяні Спірідоновій. 27 серпня цього року колегія розглянула справу та ухвалила скасувати попередні рішення Хмельницького міськрайонного суду, відмовити Василю Новачку в позові, а також стягнути з нього 2486,64 гривні судового збору.

Своє рішення судді обґрунтували таким чином:

стаття «Новачок і мільйон гривень: деталі справи про привласнення бюджетних коштів» не може бути визнана недостовірною, оскільки основні факти в ній випливають з кримінального провадження та ухвали слідчого судді (саме ці джерела були основними при підготовці матеріалу — прим. авт.)
опублікована в статті інформація містить юридичне підґрунтя (тобто матеріали кримінального провадження та ухвали слідчого судді — прим. авт.), яке не можна вважати необґрунтованим звинуваченням
Василь Новачок є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу його діяльності є значно ширшою, а інформація у вищезазначеній статті з розкриттям деталей, які перевіряються в межах кримінального провадження, є по суті громадською критикою діяльності Василя Новачка як публічної особи
суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, зобов’язав визнати недостовірною та скасувати статтю, якої навіть немає у матеріалах справи, а є лише уривки та певні цитування з неї, фрази та висловлювання
закон не передбачає примусового вибачення, тому суд не мав права ухвалювати таке рішення

Крім того, судді апеляційного суду зазначили, що отриману з допомогою поліграфа інформацію не можна вважати достовірним та належним доказом, адже на підставі неї не можна встановити дійсні обставини справи, оскільки інформація висновку поліграфа має лише орієнтувальний характер.

— Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі всіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства. Тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з іншого — була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їхніх посадових осіб, — йдеться у рішенні суду.

Що вирішив Верховний Суд?

Василь Новачок не погодився з рішенням Хмельницького апеляційного суду та подав касацію. Її розглядали у Верховному Суді судді Євген Синельников, Олена Білоконь, Олексій Осіян, Наталія Сакара та Владислав Шипович. Постанову в справі винесли 27 листопада, її текст є у розпорядженні редакції.

Наводимо ключові, на нашу думку, висновки суддів Верховного Суду:

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Згідно з Конвенцією про захист прав людини, свободи вираження поглядів стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства»
ЄСПЛ, розглядаючи дифамаційні справи по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини. У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація. Значний суспільний інтерес наявний тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство значною мірою і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації. Застосовуючи положення Конвенції про захист прав людини у своїх рішеннях, ЄСПЛ підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у ЗМІ, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя. У вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади та/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.
У Декларації Комітету міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у ЗМІ від 12 лютого 2004 року вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, проте її обов’язком є передавати у спосіб, сумісний з її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати.
Не слід порівнювати стандарт точності, який має бути застосований судом до оцінки обґрунтованості кримінальних звинувачень проти особи, з тим підходом, яким доцільно скористатися, оцінюючи висловлювання журналіста щодо питань суспільного значення. Адже у випадку оцінювання журналістських висловлювань послуговуються категоріями моралі
Хоча преса не повинна переступати певні межі, що стосуються, зокрема, захисту репутації та прав інших осіб, її обов’язком є поширення — у спосіб, що відповідає її зобов'язанням та відповідальності, — інформації та ідей з усіх питань, що становлять суспільний інтерес, які громадськість має право отримувати, включаючи висвітлення та коментування судових процесів

— Судом апеляційної інстанції було правильно враховано, що позивач є публічною особою — посадовою особою органу місцевого самоврядування, а інформація, висвітлена у статті, стосується використання коштів місцевого бюджету у цілях міської громади та становить значний суспільний інтерес на місцевому рівні. Мало того, контекст статті не передбачає тверджень щодо здобутої з відкритих джерел інформації, зокрема щодо кримінального провадження № 12021240000000603, а зводиться до цитування даних сайту «НГП» та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідні посилання на зазначені джерела відображені у тексті оспорюваної статті. Крім того, наведений у тексті статті коментар самого позивача свідчить про оприлюднення різних позицій та поглядів щодо спірної теми, — йдеться у рішенні Верховного Суду.

Таким чином Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Василя Новачка та залишив незмінною постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня цього року. Постанова Верховного Суду набула чинності відразу після ухвалення, оскарженню вона не підлягає.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.