Вона і війна: хмельничанка Леся 5 місяців шукає безвісти зниклого чоловіка

• Хмельничанка Леся не стримує сліз, коли розповідає про чоловіка.
• Її коханий зник в травні на Донеччині.
• Вдома на нього чекає дружина з доньками.
• Дізнавайтеся історію Олександра Перця.

“Просимо допомоги в пошуках зниклого”, - під час війни у соцмережах часто залишають такі дописи. Їх пишуть жінки, чоловіки, сини чи брати яких захищають країну від ворога. Однією з тих, хто вже 5 місяців шукає коханого, є хмельничанка Леся Перець. Жінка з двома доньками протягом цього часу не знаходить собі місця. Останні слова, які почула від чоловіка, закарбувалися в її пам’яті. Тремтячим голосом пані Леся поділилася своєю історією із журналісткою vsim.ua.

“Наших хлопців з ТрО кинули на нульові позиції”

Леся та Олександр разом вже більш як 30 років. Вони виростили двох доньок - старшу Роксолану та молодшу Олесю. Сьогодні всі вони чекають одного - коли батько повернеться додому. 

Пані Леся запам’ятала усі події того дня, коли бачила чоловіка востаннє перед зникненням. Це було перед початком повномасштабного наступу. Тоді йому подзвонили із військкомату. Олександр зібрав речі й відправився до військової частини. Жінка не встигла із ним попрощатися, бо була того дня на роботі. Коли повернулася додому, чоловік вже поїхав. Їй із дітьми порадив відправитися за кордон, аби ті були в безпеці.

- Я приїхала додому, а Саші вдома вже не застала. Він вже був у частині. Я з дітьми зібралися, взяли котика й поїхали зі знайомим до кордону. З чоловіком я більше не зустрілася. Я казала йому, що не хочу їхати до Варшави. Сашуня мій говорив: “Їдьте, я буду спокійний. Будьте там, поки я не скажу, що можна повернутися в Україну”, - розповідає жінка.

Леся з дітьми добралися до Польщі. Там знайшли квартиру й роботу. Так жили до травня. Розповідає, що Олександр телефонував час від часу. Проте не розповідав, де знаходиться та в якому батальйоні служить. 

- Діти весь час запитували: “Татулька, де ти?” Натомість чули відповідь: “Не можу сказати”, - каже Леся.

Олександр постійно заспокоював дівчат: “Все буде добре, не хвилюйтеся”. Мовляв, на гарячі точки їх не відправлять, бо ж вони не мають спеціальної підготовки. Жінка пригадує їхню телефонну розмову напередодні Великодня. Тоді чоловік розповідав, що волонтери їм привезли паску та крашанки. Леся чула, що голос чоловіка є доволі схвильованим. 

Вже після свят Олександр знову вийшов на зв’язок. Тоді дав дружині зрозуміти, що перебуває на Донеччині. У повідомленні їй написав: “Тримайте кулачки. Я вас люблю, цілую”. Пані Леся пригадує це й не стримує сліз. Додає - “Він у нас дуже хороший тато та чоловік”.

- Вже після цього зв’язок з чоловіком був рідко. Ми нічого не знали - ні як він, ні де він. Це вже пізніше я сама про все дізналася. Тому й зараз це вам розповідаю. Їх направили в село Богородичне. Наших хлопців з ТрО кинули на нульові позиції. Там були жахи. Хлопці стояли під шквальними обстрілами. Вони були без їжі та води. Я йому казала: “Сашуня, я дуже хвилююся за тебе”. Він відповідав, що пішов на війну, аби захищати всіх наших українських діток, жінок. Аби у всіх було вільне майбутнє, - пригадує жінка. 

Леся побачила чоловіка на фото в російських пабліках

Як зараз, Леся пам’ятає останні слова, які почула від чоловіка перед його зникненням. Каже, він зателефонував їй 10 травня. Говорив, що вони перебували під обстрілом протягом 8 годин. Проте вистояли. Перш ніж зв’язок обірвався, Олександр сказав дружині: “Не знаю, як буде далі”. 

Тоді ж, у травні, Лесі повідомили офіційно, що її чоловік є безвісти зниклим. Жінці вдалося натрапити на побратимів чоловіка. Один із них показав світлини з російського телеграм-каналу. На них Леся впізнала свого Сашу. Він лежав обличчям до землі. Попри побачене, жінка відмовляється вірити в те, що він загинув. 

- Це були фото, де лежать наші хлопці в лісі, розстріляні. На них я впізнала свого чоловіка - Сашу. Ми не знаємо, чи наші хлопці в полоні, чи дійсно вбиті. Ми чекаємо їх живими, - каже Леся.

На сторінці у Facebook 86 окремого батальйону територіальної оборони Хмельницького опублікували фото 11 військових. Усі вони вважаються безвісти зниклими під час виконання бойових завдань. Серед них і чоловік Лесі. Від його побратимів жінка дізналася, що того дня на них був скоєний напад ворожої ДРГ. 

Від дня, коли Леся спілкувалася з коханим, минуло 5 місяців. Жінка говорить: куди б не зверталася, всюди їй кажуть: “Чекайте”. Розповідає, що вона та родичі інших зниклих безвісти з Хмельницького згуртувалися. Вони самостійно зверталися до різних структур, аби дізнатися хоча б якусь інформацію. Проте всюди перед ними розводять руками. 

- Дуже прикро, що ніхто не звертає увагу на сім’ї тих, хто зник безвісти. Ніхто ні в чому не допомагає. Нам ніхто не підказав, що потрібно робити. Телефонували на гарячу лінію “1648”, зверталися в Червоний Хрест, до військомату. 5 місяців минуло, а я досі не можу взяти витяг з державного реєстру по справі свого чоловіка, - говорить Леся.

“Чекайте”. Ці слова змушують Лесю далі вірити у те, що її чоловік живий. Вона каже: “Він не міг загинути. Можливо, він у полоні”. 

Під час розповіді пригадує їхнє спільне життя з Олександром. Мовляв, 14 вересня могли б відзначати 35 років, як вони разом. Подружжя відсвяткувало б іще не одну річницю. Та замість цього жінка щоденно молиться, аби коханий повернувся додому живим.

- Перець Олександр Станіславович 25.06.1971 р.н. Крайній раз виходив на зв’язок 10.05.2022 р. З 11.05 вважається безвісти зниклим.Орієнтовне місце зникнення с.Богородичне Донецької.обл. Потрапили у засідку. Далі доля невідома. Можливо хтось має хоч якусь інформацію, будь ласка, повідомте +380968928681 - дружина Леся. Нехай кожен наш Герой-захисник знайдеться і повернеться додому живим та неушкодженими, - пише Леся на сторінці в соцмережах. 

Читайте також: “Схуд на 25 кілограмів”. Інтерв’ю із дружиною “азовця”, якого звільнили з полону

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.