“Я не хочу розмовляти мовою ворога”: репортаж з курсів вивчення української у Хмельницькому

“Я не хочу розмовляти мовою ворога”: репортаж з курсів вивчення української у Хмельницькому
  • Безкоштовні курси вивчення української відвідує чимало переселенців. 
  • На одному з уроків побувала журналістка vsim.ua.
  • Дізнавайтеся, що там відбувається і як люди забувають російську.

У бібліотеці на Героїв Майдану сьогодні, 6 травня, є багато переселенців. Одні з них прийшли сюди на реєстрацію, інші - на курси вивчення української. Уроки проходять на другому поверсі будівлі. Під дверима зали, де все відбуватиметься, вже очікують декілька людей. Це жінка середнього віку, пенсіонер та молода дівчина. Усі вони прийшли раніше, ніж потрібно. Тож тепер гортають стрічки новин в телефоні або розглядають все навкруги. 

Якоїсь миті дідусь піднявся з дивану й запитав у волонтера, який працює в бібліотеці: “А гдє стєлажи з кнігамі?” Чоловік відповідає: “Позаду вас. Це бібліотека, тож книги тут скрізь”. 

Вже за 10 хвилин кількість людей в коридорі збільшилася на десяток. Чекаючи на початок курсів усі обговорювали останні події в Україні. Мовляв, українці - сильна нація. Під ці патріотичні діалоги стрілки годинника стали показувати близько 11:15. Двері до зали відчинилися і всіх запросили зайти. Проводить курси для переселенців хмельницький письменник Юрій Даценко. Він створив свій безкоштовний розмовний клуб під назвою “Скажи мені українською”. 

Учні зайшли до зали й стали займати свої місця. Хтось - на дивани, інші - за стіл, що схожий на шкільну парту. Деякі стали виймати свої нотатники. Під час уроку дещо собі записували. Підіймали руку, коли хотіли щось запитати. Висловлювали свою думку щодо теми, яку сьогодні обговорювали. Звучала вона так: “Культура = все”. 

Залу зайняли біженці з різних міст і областей - Харкова, Київщини, Сум, Маріуполя чи Краматорська. Серед них - найбільше жінок. Деякі прийшли зі своїми дітьми-підлітками. Як от пані Ніна. Вона приїхала з Бучанського району. Розповідає, що стала відвідувати курси заради свого сина. Мовляв, той часто “зависає” в соцмережах. Тож у його лексиконі - чимало російських слів. 

Є на курсах і ті, хто прийшов сюди, аби перевчитися й забути російську. Однією з таких є Галина. Вона приїхала з Харкова. Жінка хоче знати рідну мову, аби вміти чітко доносити свою думку українською.

Галина розповідає: в її рідному Харкові більшість тих, хто говорить саме російською. За її словами, українську там використовують хіба на робочих місцях. Жінка хоче знати солов’їну ще й для того, аби не розмовляти мовою ворога. 

Перед тим, як висловитися журналістці vsim.ua, Галина сказала: “Я ще погано розмовляю українською, тому вибачте”. 

Під час заняття Юрій Даценко часто ставив запитання учням. Наприклад, пропонував замислитися, як на мовця впливає суспільна думка. Також попросив розповісти українською, що таке культура. Деякі учні стали підіймати руку й відповідати. Говорили українською. Старалися, аби не вирвалося якесь слово російською. 

На сьогоднішньому уроці Юрій Даценко запропонував своїм учням розібратися в культурі деяких українських слів. Для цього порівнював їх із російськими. Пояснював походження. Цим же змушував замислитися про культуру України та росії. “Отприск - це про те, що батько бризнув і все”, - каже Юрій Даценко. 

Розібравши ще декілька таких висловів, переселенцям дали домашнє завдання - знайти слова в українській і російській мові, які мають одне значення, та звучать зовсім по-різному. Як от, українське “шлюб” і російське “брак”. Ця тема викликала обговорення серед учнів. 

Також Юрій Даценко завів розмову про суржик. Став розповідати, як його позбутися. Серед основних правил - припинити слухати російську музику, дивитися кіно російською й навіть перемкнути мову в телефоні на українську.

Згодом переселенці стали ставити запитання. Одне з них - як втриматися, аби не відповідати російськомовному співрозмовнику російською. Юрій Даценко відповів, що треба не поспішати, а витримати паузу. Лише тоді спокійно відповісти українською мовою. 

Наприкінці заняття Юрій Даценко роздав усім домашнє завдання. Основна його частина - використовувати в побуті максимум українських слів. Говорити солов’їною вдома. У кав’ярнях. Транспорті. Будь-де. І найголовніше - викреслити зі свого життя все російськомовне. Натомість відвідати вистави, які показують українською. Переглянути улюблений фільм рідною мовою. Чи годинами гортати сторінки книги, що написана саме українською. 

Читайте також: Еліна переїхала з Маріуполя в Хмельницький: що розповідає про пережите

 

Коментарі (1)
  • Яна Велинская

    На курси вони ходять......

    В місті Хмельницькому я перестала чути українську мову, суцільна " кацапня", навіть не впізнаю місто......

19:17 У студентів може розпочатись навчання вже у серпні, - Шмигаль 18:02 Спека набирає оберти: погода на тиждень у Хмельницькому 17:02 Батьки отримали орден сина, який загинув в перший день війни photo_camera 16:12 Підробляли горілку і цигарки: правоохоронці викрили підпільний цех photo_camera Від читача 14:10 Вступ на навчання до факультету математики, фізики і комп'ютерних наук Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського 15:38 “Великий шрам на серці військової частини”. Хмельницький попрощався із загиблими ракетниками photo_camera 14:29 "Укрпошта" повідомляє про дату виходу нової марки з літаком "Мрія" 13:23 На Шепетівщині патрульні спіймали 9 п'яних водіїв за одну добу 12:40 «Не мовчіть»: у ворожому полоні хмельничанка Тетяна Васильченко photo_camera 11:32 Понад 700 тисяч гривень за зрубаний ліс: Укрзалізниця сплатила за шкоду, завдану Волочиській громаді 10:05 Дві ворожі ракети збили над Хмельницькою областю 09:18 У Хмельницькому запрацював центр "Я-Маріуполь": куди звертатись по допомогу photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up