«Я вірю, що вони знайдуться»: історія матері, яка втратила зв’язок з двома синами

Анастасія БЕВЗ

Матір Тетяна Врублевська розшукує двох синів. Старший зник на Покровському напрямку понад рік тому, а молодшого розшукують у Хмельницькому

Тетяна Врублевська – матір двох синів, які зникли безвісти.
Молодшого п’ятий день розшукують у Хмельницькому.
А зі старшим зв’язок обірвався на Покровському напрямку минулого року.
Розповідаємо детальніше цю історію.

«Я вірю, що мої сини знайдуться», – каже крізь сльози Тетяна Врублевська. Обидва – зниклі безвісти. Зв’язок з 28-річним Олександром зник ще в березні минулого року на Покровському напрямку. Тоді її опорою став молодший син В’ячеслав. Та 24-річний хлопець безслідно зник у Хмельницькому.

– Він для мене був підтримкою, а тепер я сама…, – каже матір.

Розповідаємо історію матері та розповідь про сина-воїна, якого вона чекає понад 600 днів.

«Він пішов воювати, щоб не забрали брата»

Олександр Врублевський виріс у Летичеві. Тут провів дитинство і закінчив школу. Працював оператором на автозаправній станції. Коли почалась повномасштабна війна, то сам пішов до військкомату.

– Він старший і переживав за брата. В’ячеслав тільки прийшов з армії і Сашко боявся, що його знову призвуть на службу. Казав: «Не хочу, щоб брат воював. Я старший, піду я». Йому на той момент було 25 років, – розповідає Тетяна.

Олександр два роки проходив службу в одній з військових частин Хмельницького. Потім отримав наказ збиратись на навчання. На все дали кілька годин.

Але, за словами мами, опинився на Донеччині. Це був початок березня 2024 року. Потім Запоріжжя і Покровськ.

«Мамо, я на вихід. Люблю, цілую».

Старший син служив на одному з найбільш пекельних напрямків фронту. Виконував завдання у штурмовій бригаді. Того дня він разом з побратимами вирушив на бойове завдання. Перед цим 31 березня встиг написати матері повідомлення: «Мамо, я на вихід. Люблю, цілую». І більше на зв’язок Олександр не вийшов.

Вже 1 квітня Тетяна Врублевська отримала сповіщення, що син безвісти зник. Вона телефонувала скрізь і шукала будь-яку інформацію, аби дізнатися щось про нього.

Розповідає, як за кілька днів знайшла відео в російських телеграм-каналах. На одному з них Олександр був поранений, його допитували окупанти.

– По відео я зрозуміла, що він був поранений. Почула, як він спитав у них, чи можна прилягти. Йому відповіли «Не можна». Я не знаю, що було далі і чи надали синові хоч якусь медичну допомогу. Всю цю інформацію я надала координаційному штабу. Але там повідомили, що «полонений» він поки з моїх слів, а офіційно вважається безвісти зниклим, – каже Тетяна Врублевська.

Рідні кажуть, що наразі не знайшли жодної інформації, де він може перебувати. Ймовірно, за непідтвердженими даними, військового можуть тримати у Горлівці.

– Все, що ми чуємо у відповідь – «чекайте», – каже матір.

Новини Хмельницького - фото з «Я вірю, що вони знайдуться»: історія матері, яка втратила зв’язок з двома синами — Старший син Тетяни Олександр Врублевський

Тетяна рахує дні з моменту зникнення старшого сину. Про її Олександра не чути нічого вже 605 днів. Разом з його дівчиною, іншими матерями і дружинами полонених та зниклих вони регулярно виходять на акції.

Другий рік для неї підтримкою був молодший син В’ячеслав. Нагадаємо, 22 листопада, хлопець зник у центрі Хмельницького. Того вечора він з Проскурівської добирався додому на Зарічанську. За словами матері, було переглянуто багато записів з камер відеоспостереження. Востаннє його зафіксували на Прибузькій, коли він переходив дорогу. Додому залишалось зовсім трохи, а далі слід зник.

– В’ячеславу сказали ще раніше, якщо його брат безвісти зниклий, то він має право на відстрочку. Але він сказав, що не хоче цього робити. Тому піде служити, коли скажуть, – говорить матір.

І додає, зараз її тримає надія, що обидва сини знайдуться.

Додамо також, що за фактом зникнення хлопця у поліції Хмельницького відкрили кримінальне провадження.