“Якщо вкриватися - то не холодно”. Як і чому Олена та Петро живуть в дендропарку

• Чоловік та жінка облаштували табір неподалік Динопарку.
• Мають спальню, кухню і зону для вмивання. 
• Оселилися там разом із собакою. 
• У такий спосіб Олена та Петро живуть вже понад 2 місяці.
• Що змусило мешкати просто неба і як місцеві “робінзони” планують зимувати?
• Про все це дізналася журналістка vsim.ua Олександра Рискальчук.

Сонячний осінній день. Саме в цей час чимало хмельничан виявляють бажання прогулятися парками міста. Чекмана, Франка, сквер Шевченка чи дендропарк - можна обрати будь-який, адже всюди по-своєму гарно. Саме той, хто прогулювався цього дня в дендропарку, звернувся до журналістів vsim.ua. Читачі повідомили - на території парку оселилися невідомі люди. Мовляв, облаштували собі там справжній табір. Журналістка відвідала їхнє місце проживання й дізналася, хто й чому там живе.

В обідній час містян у дендропарку є чимало. Хтось насолоджується осінніми мотивами за чашечкою кави. Інші гуляють із дитячими візочками. А є й ті, хто вибрався цього дня на шашлики. До слова, саме в цьому парку хмельничани особливо полюбляють ласувати смаженим м’ясцем. Для цього обирають різні галявини та розташовуються зручніше. Неподалік однієї з таких компаній я і помітила намет, ковдри, куртки на деревах і пательні на землі. Це був той самий табір, про який повідомили читачі. Облаштований він поряд з Динопарком. Я підійшла ближче і стала знайомитися. 

Жінка розповідає: залишилася без даху через рідну сестру

Здивованим поглядом мене зустріли чоловік і жінка. Остання саме займалася прибиранням. З віником у руках вона назвала своє ім’я - Олена. “А це мій чоловік - Петро”, - додала вона. Подружжя живе в дендропарку разом зі своїм собакою - Реєм. Чотирилапий має у таборі власну буду. Всередині неї - чимало шматків різної тканини. Таким чином господарі забезпечили йому тепло. 

Відверто кажучи, обидвоє мешканців не надто зраділи моєму візиту. Лише Олена погодилася поспілкуватися зі мною тет-а-тет. Проте заперечила, аби фотографували її обличчя. Ба більше - була не особливо рада, що я роблю фото їхньої оселі в парку. “Ви що дійсно напишете про нас?”, - мало не кожного разу повторювала жінка.

Олені 53 роки. Сама вона з Хмельницького. Їм із молодшою сестрою дісталася квартира від батьків. Була вона в багатоповерхівці на Інститутській. Жінка говорить, що, без її відома, сестра продала житло й переїхати жити в США. Водночас Олена залишилася без даху над головою. 

• Батьки померли і залишилася квартира на Інститутській. Там були прописані ми двоє з моєю молодшою сестрою. Тоді вона в мене забрала квартиру. Вона вийшла заміж, народила дитину й поїхала жити в США. Як я можу з нею судитися, якщо вона в іншій країні? Ми навіть не розмовляли, бо не вдалося побачитися з нею, - говорить Олена. - Ми з чоловіком часто ходимо в хресні ходи. Одного разу коли поверталися - то тут лишилися. Ми тут вже третій місяць.

На запитання про зв’язок із сестрою, жінка відповіла, що не має навіть мобільного телефона. “Вкрали”, - каже вона. “Ми тут без зв’язку”, - розповідає вона.

“Соромно, що в такому віці ми так живемо”

Сплять обидвоє у наметі. Говорять, вночі не мерзнуть. “Якщо вкриватися - то не холодно”, - каже подружжя. По інший бік їхнього табору - кухня. Принаймні так її називає Олена. Там є пательня й декілька каструль. Також стоять пляшки з водою. Її набирають в громадських вбиральнях або ж на шиномонтажі, що неподалік парку. “Із водою проблем немає”, - каже Олена. Біля їхньої кухні є невеличка територія для вмивання. Там лежить мило, станки та інше приладдя для гоління.

Зараз Олена ніде не працює. Каже, без прописки нікуди не візьмуть. Рятує лиш те, що до роботи береться чоловік. “Він підпрацьовує”, - говорить жінка. 

“Що ж ви їсте?” - запитала я. На що обидвоє відповіли - “Не голодуємо”.

• Їжі в нас тут трошки є. Тут люди часто на шашлики збираються, то в них лишається їжа. Звісно, соромно, що в такому віці ми так живемо. Але що зробиш. Нам люди тут часто допомагають. Наприклад, мої однокласники приносять їжу. Світ не без добрих людей. Але тут кожен сам по собі зараз. Порятунок і будинок наш тільки там, зверху. Але нічого, якось воно буде, - розповідає жінка. 

Біля намету жінка облаштувала куточок для молитви. Там є хрест та ікона. Говорить, молиться вранці й ввечері. А от до приходу зими вони з чоловіком вже починають готуватися - чухають голову, як жити далі. Одна з ідей - піти до Почаєва. Мовляв, там їм можуть надати притулок. Там є богодільня “Дім милосердя”.

Розповідаючи все це, Олена щиро зізнається - хотіла б знайти роботу. Каже, раніше мала, де працювати. Проте після втрати житла, її звільнили. Жінка говорить: зараз, в час пандемії, влаштуватися кудись не просто. Тож вони з чоловіком продовжують сподіватися на краще й розглядають варіанти, як перезимувати.

Читайте також: 

• У Хмельницькому вагітна жінка з двома доньками жила в очереті. Подробиці шокуючої історії
• Назвали дату закриття Динопарку в Хмельницькому
• Соціальний готель у Хмельницькому: як працює та скільки коштує (ФОТО, ВІДЕО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.