Їм було до 30-ти. У боях загинули троє військових із Хмельниччини

Олена Кошарська

Фото Героїв зі сторінок тергромад. Колаж vsim.ua

Владислав Найдьонов 3 дні не дожив до наступного дня народження.
Миколі Левковичу було 28. Він воював з 2014-го.
Максим Зайченко був азовцем. Любив подорожі.

Нестерпно боляче, що, захищаючи Україну, гине цвіт нації… Трьох молодих захисників не дочекаються додому рідні та близькі. Жорстока війна з російським окупантом забрала їхні життя. Трагічні новини повідомили в тергромадах.

Владислав Найдьонов

Молодий, енергійний, відповідальний, а ще надійний та вірний товариш, так про свого побратима кажуть бійці, які пліч-о-пліч з Владиславом Найдьоновим боронили рідну землю…

Він загинув 8 вересня під час виконання бойового завдання на території Куп’янського району Харківської області, боронячи Україну від російських загарбників. Про це сповістили в Орининській тергромаді, що на Кам’янеччині.

Відео дня

Владислав мешкав у селі Кадиївці. Він народився 11 вересня 1999 року. Герой всього 3 дні не дожив до 24-річчя.

За час проходження військової служби Владислав зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обовʼязки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих.

Про дату та час прибуття військового кортежу, проведення поховання мають повідомити додатково.

Микола Левкович

Микола Левкович був родом з Берездівської громади Шепетівського району. Він поліг, захищаючи Україну від загарбницьких рук російських окупантів.

Микола мешкав у селі Мухарів. Він народився 5 січня 1995 року.

— Наш Герой мужньо захищав кордони нашої країни з 2014 року, боронив рідну землю від московитської орди, віддав життя за світле і вільне майбутнє України. Щиро співчуваємо рідним Миколи. На жаль, словами неможливо загоїти в серці болючу і криваву рану втрати. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та всією громадою схиляємо голови в глибокій скорботі, — пишуть на сторінці громади в соцмережах.

- Боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалось в розквіті сил. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але він віддав його, обороняючи рідну Україну і всіх нас. Але смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе Микола – це добрі справи та світлу пам'ять про себе, - пише Марина Бондарчук.

Про дату та час прибуття транспорту із тілом загиблого та чину поховання воїна повідомлять додатково.

Максим Зайченко

Трагічна звістка прийшла в Новоушицьку громаду. Війна обірвала життя Максима Зайченка.

Під час виконання бойових завдань 7 вересня він отримав поранення. Це трапилося поблизу неселеного пункту Кремінна Луганської області. Захисника евакуювали до лікарні міста Дніпра. Медики 4 дні рятували його життя.

Та 11 вересня серце Максима зупинилося в лікарні від отриманих поранень. Про це повідомили в Новоушицькій тергромаді.

Максим Зайченко народився 7 травня 2001 року у селі Максимовичі Київської області. Навчався у Синяківському ліцеї, Державному податковому університеті міста Ірпінь. Працював заступником начальника відділу в «Ощадбанку», проживав у Ірпені.

У березні цього року він пішов захищати Батьківщину. Служив у Національній гвардії України у полку «Азов», військовій частині 3057. Був старшим солдатом. Істинний патріот, активний, життєрадісний і цілеспрямований, закоханий у подорожі хлопець…

У Максима залишилися мама і сестричка, які проживають у селі Струга. Про час і дату поховання Героя повідомлять згодом.