“Його показово стратили”. Хмельничани попрощалися з Володимиром Власішиним, який загинув минулого літа

- Володимир Власішин був “азовцем”.
- Він загинув в колонії на Донеччині, в липні минулого року.
- Минуло більше як рік, коли рідні врешті змогли достойно поховати Героя.
- Військовому було 29 років.
- У нього залишилося двоє дітей.
Володимир Власішин - військовий, який загинув в колонії, що розташована в Оленівці на Донеччині. Він служив в “Азові”. Росіяни його утримували в полоні, а згодом - стратили. Сталося це 29 липня минулого року. Як розповіли побратими військового - Володимира Власішина розстріляли, а тоді спалили.
Нагадаємо: в ніч з 28 на 29 липня 2022 року, росіяни вбили понад 50 захисників Маріуполя. Вони підірвали барак в Оленівці, куди напередодні перевели військовополонених “азовців”. Згодом російська сторона подала списки з іменами загиблих. Серед них був Володимир Власішин.
Гідно провести військового в останню путь та поховати його рідним вдалося лише сьогодні, 21 вересня. З дня його загибелі минуло більше як рік. Близько 12 години, біля міської ритуальної служби на Святослава Хороброго, стали збиратися люди. Це знайомі, побратими, вчителі, друзі та рідні загиблого. Чимало з присутніх не стримували сліз, коли заходили до зали, аби попрощатися з захисником.
Після проведення всіх ритуальних обрядів, побратим загиблого зачитав Молитву Українського націоналіста. За ним вголос повторювали слова всі присутні.
Володимир Власішин зростав в мікрорайоні Гречани. Разом із братом вони навчалися в школі-інтернаті, в Хмельницькому районі. Хлопчиків виховувала бабуся. Про все це говорить шкільна вчителька, Валентина Олексіївна. Розповідаючи про Володимира, її щоками котяться сльози. Жінка каже - ніколи не могла уявити, що доведеться йти на прощання зі своїм учнем.
- Я працювала протягом багатьох років в школі-інтернаті, яка раніше функціонувала в Хмельницькому районі. Зараз її вже немає. Я була вчителем біології та географії. Вчила загиблого воїна та його старшого брата - Олексія. Олексій зараз продовжує воювати на передовій. Він сьогодні не зміг прибути на похорон до брата.
- Володимир був дуже світлою та доброю людиною. Був сонячним хлопчиком. Завжди в нього була посмішка на лиці. Був дуже справедливим і добрим. Занадто добрим і дуже спокійним. Ніколи я не думала, що в майбутньому доведеться бути на похороні в цієї дитини.
- Його виховувала лише бабуся. Вони з братом росли в школі-інтернаті для сиріт, напівсиріт. Так склалося. Але при цьому вони залишалися дуже людяними та привітними.
- Володимир воював ще з часів АТО. Як сказав представник з його частини, його стратили. Це була показова страта. Його розстріляли, а потім спалили. Ніколи не простимо цього. Хай ті, хто вбиває наших дітей, буде проклятим навіки, - каже Валентина Олексіївна.
Володимир Власішин служив в полку “Азов” з 2015 року. Був у гарній фізичній формі. Побратими згадують його, як відважного захисника. “Солдат або має вмерти, або воювати. Отакі азовці. І такий був цей хлопець, Володимир. Він прийшов зовсім молодою людиною. У 2015 році він став на захист країни. Був спортсменом, бігав у футбол”, - пригадує старший офіцер служби по роботі з особовим складом із позивним “Оберіг”.
Згодом Володимир Власішин одружився. У нього народилося двоє дітей. Сім’я жила в Маріуполі. Захисник продовжував служити.
Він загинув у 29-річному віці. Без батька залишилася 5-річна донька та 3-річний син. У Хмельницькому Героя проводжали навколішках. Його поховали на Алеї слави в мікрорайоні Ракове.
Читайте також: Розбився на мотоциклі: у ДТП загинув син керівника Хмельницької обласної лікарні
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Валера Павельчук
Наталия Макарушина-Уманская
Лєна Кобилянська
Надежда Козицкая