З окупації - в Хмельницький. Історія 17-річного Міші, якого вивезли з Маріуполя

• 17-річний Михайло родом з тимчасово окупованого Маріуполя.

• Там проживав в дитячому будинку сімейного типу.

• Після початку повномасштабної війни мріяв виїхати на територію, що під контролем України.

• Це вдалося у грудні 2023-го.

• Дізнавайтеся історію хлопця, який тепер живе в Хмельницькому.

17-річний Міша опинився в Хмельницькому вперше. Каже - тут навіть повітря інше, ніж в окупації й місто йому подобається. Проте з сумом в очах розповідає про рідний Маріуполь, що зараз під окупацією росіян.

Був під опікунством жінки, яка чекала на росію

Михайло Лебедєв народився та виріс в Маріуполі. Розповідає про свої найулюбленіші місця там. Мовляв, це завжди був драмтеатр та Азовське море. Хлопець проживав у дитячому будинку сімейного типу. Має трьох рідних сестер. У Маріуполі в нього була опікунка. Після вторгнення російської армії, вона виявилася прихильником ворога. Саме тому довгий період часу Міша не міг виїхати з окупованого міста. Хоча й дуже цього хотів.

Хлопець пригадує 24 лютого 2022 року. Каже - чув сирену, вибухи. Він та інші діти перебували в підвалі. На двір виходили, аби набрати воду з криниці. Якось під час цього на вулиці зустріли росіян, які стали пропонувати їм хліба. Міша каже - відмовився. 

- У листопаді 2021 року мене взяла сім’я. Та, в якій була моя сестра. Це був дитячий будинок сімейного типу. 24 лютого 2022 року, ми були вдома. Була сирена. потім вибухи почули, десь з боку “Ілліча”. А потім вони почалися в місті. І згодом ми вже стали спускатися в підвал. Там я був з сестрами та іншими дітьми. У нас там була криниця поряд, в якій набирали воду. Також дорослі закупились, перед цими всіми подіями, першими необхідними продуктами. 

- Пам’ятаю, коли ми ходили набирати воду, в кінці вулиці  стояли російські танки. Вони стріляли.. Водночас проїжджала військова машина їхня, вони пропонували хліб. Я був тоді іще з одним хлопцем. Ми відмовилися від хліба. Коли прийшли додому, розповіли про це опікунці. Вона стала обурюватися і пішла до них сама просити хліба, - каже Михайло. 

Михайло розповідає, що після окупації його опікунці пропонували вивезти дітей на територію, яка під контролем України. Проте та не погоджувалася. Відмовлялася виїхати і сама. А згодом стала відкрито демонстрували свою прихильність до ворога. 

Звинувачувала у всьому Україну. Хлопець пригадує, як жінка казала: “Слава Богу, що вони (росіяни, - прим.автора) прийшли. Зараз все відбудують і все буде добре”. 

“Не хотілося там бути”

Юнак пригадує, яким став Маріуполь після візиту “руского міра”. Каже - будинки розбиті та палаючі. Михайло додає, що чув постріли. Якогось разу вони пролунали тоді, як застрелили українського військового. 

- Відразу після того, як зайшла російська армія, було не комфортно. Бо зайшли чужі люди, які знищили місто. Депресія була в мене. Не хотілося там знаходитися. Ти йдеш вулицею і бачиш розбиті будинки, Все згоріле. Не хотілося там бути. Маленькі діти, які були в нас в сім’ї, не розуміли, що відбувається. А старшим дітям, які доросліші, було важко, - каже хлопець.

- Ми жили в районі, куди швидко зайшли військові машини і танки. 23 березня там проїжджали українські військові. У кінці вулиці ми почули постріл. Виявилося, що тоді застрелили українця, - каже він. 

Згодом сестри Михайла таки змогли вибратися з-під окупації. На Михайла вони чекали вже в Хмельницькому. “28 березня сестри виїхали. Вони хотіли мене забрати, а опікунка сказала, що не відпустить мене”, - каже він. Зізнається - не втрачав віру, що одного дня таки це станеться. І він врешті житиме під жовто-блакитним прапором.

Їхав у Хмельницький майже 4 доби

Сестра Михайла навчається у Маріупольському будівельному фаховому коледжі, що наразі базується в Хмельницькому. Приїхавши сюди, вона розповіла про брата директору навчального закладу - Антону Білаю. Так, почався процес задля повернення 17-річного Михайла на територію України.

Вже на початку грудня 2023-го Міша отримав новину про те, що він має можливість залишити окуповану територію. Каже - в дорозі самому було страшно, але виходу не було. Їхав через росію, білорусь та Польщу. За майже 4 доби він добрався у Хмельницький. Розповідає, що був дуже радий. Адже за довгий час побачив сестер. І вдихнув на повні груди запах вільної України.

- Я звертався спочатку в Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Також передав інформацію про Мішу до «Української мережі про права дитини». Так спільними зусиллями було знайдено рішення перевезти Мішу через росію, білорусь та Варшаву в Хмельницький, - говорить Антон Білай.

- Наразі Михайло Лебедєв - студент Маріупольського будівельного фахового коледжу. Він в нас зарахований за спеціальністю “Будівництво та цивільна інженерія”. Міша буде техніком-будівельником, - каже директор коледжу.

Після приїзду в Хмельницький, додає Антон Білай, юнак тиждень пролежав вдома, слухаючи на маленькій портативній колонці українські пісні. Так, помалу Міша став пристосовуватися до нового для себе міста й загалом - відчуття того, що він врешті не під окупацією. Крім того, директор коледжу став його опікуном. 

Нагадаємо - ми вам вже розповідали, що директор Маріупольського будівельного фахового коледжу Антон Білай раніше їздив на окуповані території за дітьми. На початку червня 2022-го - вирушив за студентами-сиротами в Донецьк. Їх туди незаконно вивезли росіяни. Все проходило під керуванням Ірини Верещук, - розповідав раніше директор коледжу Антон Білай. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.