«Забирав поранених на авто без вікон і дверей»: прикордонник з Хмельниччини про Бахмут

Юрій Ількович

Данило з позивним «Манчестер» – прикордонник родом з Нетішина.
Він пішов на фронт з перших днів повномасштабної війни. Бойовий медик провів десятки евакуацій поранених.
Дізнавайтесь його історію.

Данило – прикордонник родом з Нетішина. Та на фронті він бойовий медик «Манчестер». Чоловік служить у першому прикордонному загоні.

Колись у мирному житті він був декоратором, але все кардинально змінилось 24 лютого 2022-го.
Того дня Данило саме повертався з відрядження. Прямо з речами і з вокзалу він поїхав записуватись до місцевої територіальної оборони. Там підтягнув свої навички з тактичної медицини.

Як розповідають у Донецькому прикордонному загоні, «Манчестер» пішов на фронт разом із другом Сявою. Саме його він першого вивозив після поранення у Бахмуті. Загалом провів десятки евакуацій – рятував побратимів з кульовими, осколковими та мінно-вибуховими пораненнями. Їхав у саме «пекло» на автівці без вікон і дверей, щоб забрати «трьохсотих» з позицій.

Відео дня

Медик розповідає, свою першу евакуацію він пам’ятає до дрібниць. В компанії зі пораненим товаришем забирали ще двох побратимів.

– Хлопці були ніби мукою присипані від прильоту. На перший погляд у Славіка було легке поранення. Маленький отвір від кулі біля ліктя, він тримався героєм, але рука німіла. Потім з’ясувалося, що куля зайшла в суглоб. А от з хлопцем після контузії ми добряче намучилися. Там була психологічна травма, котра створювала купу проблем. Він кричав, що ми всі помремо і просив не везти його назад у Бахмут. Що ми йому лишень не говорили, щоб заспокоїти, – пригадує Манчестер.

Певний час чоловік був єдиним бойовим медиком на підрозділів. Довелось пережити страшне, адже поранених було дуже багато. Одного з поранених військових влучило 7 куль. Вони були скрізь: в ногах й спині. Данило каже, постраждалого не могли забрати 10 годин. Попри побоювання і страх, хлопця вдалось врятувати. Наразі він далі несе службу.

Як розповідають у прикордонному загоні, кожна евакуація у Бахмуті була справжнім випробуванням. Довелось їхати за пораненими на автівках без вікон та дверей. Все це супроводжувалось обстрілами. Складнощі виникали і при евакуації до авто.

– Машину поставили метрів за сто від нас. Ближче не могли під’їхати, щоб колеса не порізати, навколо все було в осколках. Пам’ятаю, як хлопець з пораненою ногою лежав на ношах, ми бігли з ним під обстрілами до авто і він постійно в нас випадав. Зараз це смішно, а тоді головне було зберегти життя, – каже прикордонник.

Прикордонник зізнається, що захоплюється своїми молодими командирами, які вивели підлеглих і зберегли життя побратимам.

Наразі бойовий медик мріє про спокійне життя поруч із родиною. Планує займатись власною справою і зводити будинок. Однак втілювати це буде після перемоги.