Закоханий у дружину та… танк. Розповідь про “залізного” командира

• Ярослав Швець — командир танку, люблячий чоловік та майбутній тато. 

• Йому 22, але вже 4 роки чоловік відслужив у ЗСУ. 

У цивільному життя він просто Ярослав. На війні — командир танку та командир танкового взводу. 22-річний молодший лейтенант Ярослав Швець пройшов крізь пекло жорстоких боїв, воюючи у лавах Залізної танкової бригади з перших днів повномасштабної війни. Його історію розповіли на сторінці військового підрозділу у Фейсбук. 

Ярослав із дитинства мріяв бути військовим. Він сам родом із Вінниччини, але потрапив на службу у військову частину на Хмельниччині. У 18 років пішов у військкомат і підписав контракт із ЗСУ.

— Потрапив у 59-ту бригаду, що базується у нас на Вінничині. Бригада мотопіхотна, але ж там є танкові підрозділи. Так ось: я побачив танк і закохався! Сказав, що нічого іншого мені й не треба. Недарма ж вчився у «бурсі» на тракториста! — розповів чоловік.

У навчальному центрі «Десна» Ярослав опанував усі спеціальності танкіста — механіка-водія, навідника і, зрештою, командира танку. Пройшов також і сержантські курси лідерства. Згодом виконував бойові завдання на Донеччині під час ООС. Заочно закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Його кохана Катерина на той час уже вчилася у Тульчинському військовому ліцеї. Вона сама із сусіднього з Березівкою села, куди Ярослав часто приїздив на футбол. Вони почали зустрічатися ще зовсім юними. Але служба Ярослава не давала часто бути разом. 

Контракт у воїна закінчився за місяць до повномасштабного вторгнення. 24 лютого він їхав в столицю до друзів. Повернувся негайно. А далі — військкомат і його направили у 3-ю танкову.

— Війна не перебила, а наче ще більш зміцнила намір створити сім’ю. «Пізніше не треба. Не треба вичікувати. Зараз! Бо може бути пізно, — зізнається захисник. 

У 2023 році вони одружилися. Ярослав зробив пропозицію Катерині під час однієї з відпусток. А уклали шлюб і відіграли весілля під час іншої — в липні цього року. Освідчення відбулося у знаменитому Пасажі в Одесі — місті, де Катерина наразі навчається в Юридичній академії. Нині ж новоспечене подружжя чекає на появу донечки. 

— Я — щаслива людина, — каже Ярослав. — Чому? Тому що в мене є все для цього. І найперше — любов. Є, хто хвилюється і підтримує. Є, хто, хочеться, щоб завжди був поруч. Родини — Катерини і моя — об’єдналися. І мене в її родині, і її в моїй прийняли як давно вже рідних і своїх.

Ярослав вже здобув офіцерське звання на фронті. Минулого року він із хлопцями мав по три бойових виїзди на добу. Не було зв’язку.Не було можливості навіть зарядити телефон. 

— Після Перемоги мені не буде соромно подивитися в очі своїй дитині. Вона знатиме, де я був у найтяжчі для України часи, — додає побратим. — Мій молодший брат Максим, який зараз вчиться в коледжі, до речі, теж хоче стати військовим.

А після Перемоги мріє взяти сім’ю і поїхати на деякий час у якесь безлюдне місце. Можливо, навіть у пустелю, жартує Ярослав.

Читайте також:

• Разом дружать — разом служать. Історія трьох військових з Кам’янеччини
• Повернувся з-за кордону, щоб воювати. Історія сержанта із Хмельниччини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.