«Завжди робив сюрпризи»: попрощалися з Андрієм Долинським

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Чоловік пішов добровольцем у травні 2022 року.
Служив неподалік Чорнобиля, після перевели на Донецьких напрямок.
Із 26 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти.

В Свято-Георгіївському храмі сьогодні, 29 вересня, провели в останню дорогу 45-річного Андрія Долинського. Чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ і попри отримані поранення – повертався на службу. Під час одного з бойових виходів з ним пропав зв’язок. Майже два роки він вважався зниклим безвісти. Розповідаємо історію захисника.

Андрій Долинський народився 8 червня 1979 року в Хмельницькому. Має молодшу на 4 роки сестру Ольгу. Матір померла, коли Андрію було 10. Їх виховував батько. Навчався майбутній захисник в 24 школі. Після вступив до Хмельницького торговельно-економічного коледжу, де здобув спеціальність «товарознавство».

— Тільки хороші слова про нього, і в школі він займався в спортивних гуртках, виступав. Навчався в торговельно-економічному коледжі, завжди його на дошку пошани вішали. Завжди його всі цінували, поважали, дуже багато людей його знає. Для мене ві був самий кращий брат на світі, — розповіла сестра Ольга.

Андрій захоплювався риболовлею. Часто рибалив з батьком, який і прищепив йому любов до цієї справи. Займався спортом. У школі був компанійським і добрим.

— Він був такий дуже великий добряк і мабуть він таки залишається в спогадах, адже ми бачились дуже давно. Він нормально навчався, гарно. Його поважали, з ним рахувалися. Просто позитивні емоції. Земля йому пухом. Це дуже страшна звістка, адже в такому молодому віці люди не повинні вмирати, — розповіла однокласниця Ірина.

— Ми з Андрієм навчалися в 24 школі. Я з ним навчався 10-11 клас. Андрія запам’ятав як доброго, веселого хлопчину. Був спортсменом, — пригадує ще один однокласник Віталій.

Андрій переважно працював у сфері торгівлі: на дубовському ринку, барменом в кафе, в магазині продавцем. Певний час і на «Насолоді» – завідувачем складом. Віддати шану захиснику прийшла колишня колега Наталія.

— Завжди був добрим, чуйним, відзивчивим. Завжди приходив на допомогу, допомагав вирішувати любу проблему. Був дуже веселим, компанійським.

— Потім так склалося, що ми розійшлися тому, що він залишався працювати, а я вже пішла на іншу роботу. Коли зустрічалися в місті, то завжди по-дружньому спілкувалися. Коли він пішов воювати я не знала, але він потім мені у Фейсбуці писав: «Як справи» – цікавився своїми колегами. Взнала чисто випадково, що загинув, що був безвісти зниклим. Дуже шкода, співчуття рідним і близьким, — поділилася Наталія.

У травні 2022 року Андрій Долинський добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Як розповіла його сестра Ольга, рішення було однозначне – він не радився з цього питання з рідними.

— Почалася війна й він пішов. Прийшов додому і сказав: «Завтра їду». Навіть не питався: «Так чи ні». Він собі так вирішив і поїхав. Була травма в нього, осколкове поранення, міг не йти, але…

— Приїжджав у відпустку. Я теж роблю на дубовському базарі в магазині, то він йде до мене, завжди купляє квіти: хризантеми блакитно-жовті завжди купляв. Прийде до мене, а після вже їде додому до батька. Завжди робив сюрприз.

Андрій Долинський зник безвісти 26 листопада 2024 року. Як розповіла Ольга, після зникнення брата, їхній батько сильно захворів і помер півроку тому.

— Він був в Чорнобилі, але приїхали забрали їх туди й через два тижні його не стало. Служив під Покровськом, Донецька область, село Дальнє. Вийшов на позицію, пропав зв’язок і не могли знайти.

— Така прийшла звістка в нашу родину. що загинув брат. Рідний брат, який був безвісти зниклий два роки. І це збіг ДНК й привезли його на поховання. Батька поховала цього року й залишилася сама. Але є діти, чоловік, племінники – треба триматися й жити далі, — поділилася Ольга.

У Андрій Долинського залишилася дружина, троє дітей, сестра та племінники. Поховали захисника на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.