Життя після 60. Розповідаємо про 73-річну студентку з Хмельницького

Життя на пенсії людей похилого віку нерідко виглядає однаково. Більшість виховують онуків, займаються домашніми справами, годинами дивляться новини, обговорюють політиків чи просто пліткують з сусідами. Ще одне популярне заняття серед пенсіонерів - сумувати за минулим. Та чи всі хмельничани живуть на пенсії однаково? Відповідь на це запитання даватимемо у наших публікаціях.

Ми розпочинаємо проєкт “Життя після 60”. У його рамках розповідатимемо вам про людей похилого віку, які не живуть від і до випусків новин по телевізору. Наші герої - це люди, які розпочали нове життя на пенсії. Сьогодні познайомимо вас із 73-річною хмельничанкою, яка є студенткою. Ця жінка вивчає мистецтво, дозвілля проводить з подругами й мріє про подорож до Іспанії. 

“Освоїла смартфон”

Людмила Бойчук - 73-річна студентка “Університету третього віку”. Жінка навчається в закладі вже 3 роки. Вона вступила на напрямок “Мистецтво”, бо все життя мріяла малювати. Саме в стінах університету жінка розпочала нову сторінку свого життя. Тут вона знайшла друзів, з якими навчається, відпочиває й пізнає світ заново. 

Пані Людмила - корінна хмельничанка. Вона пам’ятає місто ще зовсім іншим, не таким як зараз. Під час нашої розмови жінка називає кінотеатр Шевченка - “Чкальником” і розповідає про заклади, на заміну яким сьогодні вже прийшли нові. 

Ще з молодого віку жінка звикла до активного способу життя. Вона працювала на різних посадах і завжди відчувала жагу до життя. Пенсіонерка згадує себе за тих часів і каже: “Мені завжди було все цікаво”.

• Я працювала на радіозаводі. Потім в обласному управлінні громадського харчування. Там спочатку була економістом, а потім стала начальником оргвідділу. Згодом якийсь час була на посаді директора ресторану “Жовтневий”.  Моє останнє місце роботи перед пенсією - ТОВ фірма “Сілістра”. Там була керівником і пропрацювала 25 років, - розповідає жінка.

Пані Людмила залишила професійну діяльність у 65 років. Жінка доглядала за хворим чоловіком. Коли він помер, пенсіонерка залишилася в Хмельницькому сама. Адже її єдина дочка мешкає за кордоном, а рідна сестра проживає у Києві. Щоб розбавити самотність яскравими фарбами, Людмила Бойчук поринула в нове життя. Перше, що вона зробила - посіла лави студентів. Пенсіонерка вступила на напрям “Мистецтво”. На заняттях жінка малює з натури. А поза ними - є вокалісткою гурту “Проскурівські молодички”. Також вона іноді проводить концерти. Єдине чого бракує Людмилі, як художнику-початківцю - виїздів у мальовничі місця Хмельниччини задля малювання етюдів. “Хотілося, щоб нас хоча б 4 рази на рік безкоштовно возили на етюди по області”, - каже пенсіонерка.

Окрім творчих занять, пані Людмила стала майстерним користувачем комп’ютера і смартфона. За допомогою соцмереж та різноманітних месенджерів дізнається новини й спілкується з рідними та друзями. 

• Зараз комп'ютером і смартфоном вільно користуюся. Телефон мені дочка подарувала. Казала, що я, певно, не освою його ніколи. А я освоїла краще, за будь-кого. Користуюся Facebook. Щоправда, ця соцмережа мені не дуже подобається. Але особливо мені не подобається Тік Ток. Там все якесь вульгарне й безграмотне, - каже пенсіонерка.

В університеті жінка познайомилася з одногрупниками. Всі вони теж пенсіонери. Гуртом часто збираються поза межами навчального закладу. Влітку катаються на катамаранах чи влаштовують пікніки на природі. У вихідні відвідують разом музеї або кінотеатри. Розповідаючи все це, жінка показує фото на телефоні та посміхається.

• Це ми з коліжанками в мене вдома. А це - на виставці у музеї. Ми всі дуже непосидючі, - каже вона.

“Я ніколи не відчуваю себе старою”

Пані Людмила каже, що окрім одногрупників має й інших подруг. Та всі вони старші за неї й не розділяють її поглядів. Саме тому підтримує з ними мінімальний зв’язок. Говорить жінка і про те, що більшість пенсіонерів дуже сумують за Радянським Союзом. Саме ця ностальгія і заважає їм насолоджуватися життям.

А от сама героїня нашого матеріалу минуле згадує без особливого захоплення. Мовляв, життя за радянських часів було важким. Тож чому люди похилого віку за ним сумують - Людмила не розуміє.

• Так, ностальгія є, але за молодістю. За часами, коли ти був молодий, гарний і повний ентузіазму, - пояснює жінка.

73-річна жінка впевнена, що і в наші часи є чим пишатися. Каже, що їй особливо приємно чути, як школярі розмовляють українською мовою. А от чим жінка не задоволена - то це розміром своєї пенсії. Каже, що більшу її частину доводиться платити за “комуналку” та купувати ліки. Адже пані Людмила має проблеми із серцем. 

Через відсутність грошей жінка обмежує себе в інших заняттях, до яких лежить душа. Скажімо - у плаванні. Будучи юною, жінка займалася цим видом спорту професійно. Дозволити собі хоча б іноді плавати зараз не може. На це жінці не вистачає грошей. 

Каже 73-річна Людмила і про велоспорт. Згадує, як влітку хотіла з подружками покрутити педалі. В результаті - стикнулися із зависокою ціною на прокат двоколісного. 

• Я б хотіла, щоб влада звернула увагу на пенсіонерів. З моїм серцем було б корисно займатися плаванням. Чому не зробити в басейнах знижки для пенсіонерів? Так само і на прокат велосипедів. Я знаю, що таке практикується в інших містах. Наприклад, робити знижки в окремі дні тижня й години, - говорить пенсіонерка.

Вечорами Людмила Бойчук вишиває або переглядає історичні фільми в інтернеті. Телевізор, каже, не дивиться. Бо майже всі телепрограми жінку дратують. 

Хоч пенсіонерка має цілу палітру захоплень, подекуди все ж відчуває себе самотньою. Мовляв, сумує за рідними, які проживають далеко від неї. Однак сумні думки час від часу скрашують інші. Наприклад, мрії. Людмила Бойчук хотіла б відвідати різні куточки світу. З її найзаповітніших бажань - потрапити до Іспанії. 

Навчання, різноманітні захоплення та мрії - завдяки цьому 73-річна хмельничанка відчуває себе щасливою. Тож її життя на пенсії виглядає, мов мальовничий етюд. “Я ніколи не відчуваю себе старою і це найголовніше”, - каже Людмила Бойчук. 

Друзі, якщо серед ваших знайомих є пенсіонери, які ведуть активний спосіб життя - пишіть в коментарях. Ми розповімо про них хмельничанам. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.