Де в центрі Хмельницького сходити в туалет й не засмердітися: огляд громадських вбиралень

Із настанням літа містяни стали активно проводити час на свіжому повітрі. Чи не найпопулярнішими місцями для прогулянок є парки, сквери і центральні вулиці. Людно в цих місцях не лише у вихідні, а й в будні. Там хмельничани насолоджуються прохолодними напоями, ласують морозивом, проводять час за теревенями чи прогулюються з дітьми. Як всі живі люди, вони мають природні потреби, справити які необхідно в туалеті. Та чи є де це зробити в центрі міста - питання інше. Відповідь на яке шукали журналісти vsim.ua. 

Ми перевірили, де можна сходити в туалет та які з вбиралень краще оминати стороною. Дізналися, де смердить, а де не дуже. Бачили, де чисто і де вкрай брудно. Про все це читайте і дивіться фото далі. 

Щоб провести ревізію громадських вбиралень, ми обрали місця, де зазвичай найбільш людно. Мова йде про сквер Шевченка, парк Франка, “стометрівку”, парк Чекмана, набережну і міський пляж. Всюди ми побували саме в такому порядку. Скрізь цікавило одне - чи є де сходити в туалет. Адже при потребі фахівці не радять терпіти більш як 10-15 хвилин. Змушувати сечу регулярно застоюватися може призвести до різноманітних запальних хвороб. Про це пише ТСН. Тож гальмувати природний процес не варто. А от чи сприяють цьому відповідні умови в центрі Хмельницького?

“Смердючі сюрпризи”

Спершу ми навідалися до скверу Шевченка. Наразі там триває будівництво нового туалету. Площа вже збудованого приміщення становитиме 202,88 квадратних метра. Про це написано у паспорті об’єкта. Завершити роботи обіцяють до кінця цього року. Ну а поки будівництво триває, у сквері працюють інші вбиральні. Це 5 біотуалетів, один із яких для людей з інвалідністю. 

Зайти всередину - ще те випробування. Відкривши двері одного з них, в очі кидається лайно, поряд з яким калюжа сечі. Відповідно що й запах залишає бажати кращого. Зазирнувши до сусідньої вбиральні, спостерігаємо таку ж картину: лайно і сеча. Жодних засобів для гігієни в туалетах немає. 

Ситуацію у вбиральні для людей з інвалідністю виявилася не кращою. Замість смердючих сюрпризів, за дверима - купа мотлоху. Здається, ніби туалет слугує для когось домівкою. Бо знайти там можна будь-що: від табуретки до ковдри. 

За час нашого перебування поблизу цих вбиралень, ними ніхто не скористався. Перехожі лише прикривали носа й намагалися скоріше пройти “туалетну ділянку”. 

Далі ми навідалися до громадського туалету, що в парку Франка. Дорогою помітили вказівник, що допомагає зорієнтуватися де він знаходиться. У приміщенні є чоловіча і жіноча вбиральня. При вході написано: “Туалет безкоштовний”. Поряд із написом є туалетний папір, яким можуть користуватися відвідувачі. Всередині - чисто, смороду немає. Унітази охайні й ретельно прибрані. І в чоловічому, і в жіночому туалеті є кілька рукомийників. У комплекті - дзеркало, рідке мило і сушка. Чистоту підтримує прибиральниця, яка на момент нашого візиту саме мила підлогу. Тож справити природні потреби тут можна із комфортом. 

За дверима туалету “за мільйон”...

Наступним місцем у нашій “туалетній подорожі” є “стометрівка”. Саме тут щодня гуляють тисячі людей. Звісно, скористатися вбиральнею можна і в одному з закладів, що на Проскурівській. Однак така нагода трапляється не завжди. Тоді й доводиться шукати ту саму громадську вбиральню. Скористатися можна славнозвісним “туалетом за мільйон”, що поблизу Дитячого світу. Задоволення це не безкоштовне. Вартість - 5 гривень. 

Внесли купюру і вуаля - двері відчинилися. Всередині - чистота і порядок. Є одноразові серветки, рукомийник, рідке мило і сушка. Зробивши всі свої справи, слід натиснути на червону кнопку, що біля дверей. Лише після цього вони відчиняться. 

Привіт, мухи!

А як щодо туалетів у парку Чекмана? Минулої весни ми побували там із ревізією у двох вбиральнях. Дорогою до них ми не знайшли жодної вказівки, яка б допомогла знайти “місце Х”. Відшукавши громадські вбиральні, ми натрапили на натовп мух, матюки на стінах і жахливий сморід. 

Цьогоріч ситуація покращилася. Зокрема, в парку з’явилася табличка із написом туалет. Стрілка показує в бік лісу, де власне й розташована будівля. По один її бік - жіноча вбиральня, по інший - чоловіча. При вході традиційно зустрічають мухи. Здається, їх тут десятки. А от лайливих слів на стінах тут більше немає. Їх старанно замаскували білою фарбою. Є неприємний запах, хоч і не різкий. А чим тут і не пахне - то це гігієнічними засобами. Тож при відвідуванні цього туалету варто ними озброїтися. 

Дорогою з парку ми відправилися на набережну. Людей, які тут прогулюються та відпочивають, можна умовно поділити на 3 типи: ті, що терплять, ті, що займаються дрібним хуліганством й ті, хто вирушає на пошуки найближчого туалету. Адже на самій набережній його немає. Найближчі - у парку Чекмана, які ми описували вище. Йти до них потрібно близько 7 хвилин. Стільки ж часу приблизно потрібно витратити на дорогу до іншої вбиральні, що на міському пляжі.

Без мила і туалетного паперу

Туалет ні іншій стороні Південного Бугу встановили навесні, минулого року. Відвідати його можна безкоштовно. Всередині є дві кабінки. У кожній з них є унітаз, рукомийник і дзеркало. Виглядає все чисто. Туалетного паперу й мила тут немає. Натомість при вході є дезінфікуючий засіб. Час від часу біля дверей утворюється черга. Загалом це люди в купальниках. Навідуються сюди в перерві між купаннями й прийманням сонячних ванн.

Друзі, а ви користуєтеся громадськими вбиральнями?

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.