“Плов від Мурата і перекури”: один день з життя продавця на Хмельницькому речовому ринку

У народі його часто називають “базаром, тучею чи толкучкою”. А офіційно - хмельницький речовий ринок. Здається, це місце знає чи не “кожен собака”. До речі, їх тут дійсно багато. 

Існує ринок вже більше 30 років. Детальніше про його історію журналіст vsim.ua писала раніше. За період свого життя “туча” стала користуватися неабиякою популярністю серед українців. Цей самий “базар” вважається одним з найбільших в Україні та Східній Європі.

Чимало хмельничан розпочали свою підприємницьку діяльність саме тут, на Львівському шосе. Зібравши необхідний капітал, відкривали все нові й нові місця на “толкучці”. У той час містяни везли товар з-за кордону. Наприклад, хмельничанка Валентина у 1990-х роках “затарювалася” жіночим одягом у Польщі й Туреччині. Жінка згадує: “У ті роки займатися торгівлею на ринку було досить таки прибутково”.

А що відбувається по ту сторону торгів сьогодні? Журналіст Vsim.ua провела один робочий день із продавцем на ринку. Розповідаємо вам, як він минає і про що говорять підприємці.

Серед буднів п’ятницю вважають найкращим “базарним” днем 

Погодився привідкрити завісу свого робочого дня хмельничанин Олександр. Він має на ринку власний контейнер. Ми домовилися про зустріч поблизу “АТБ”, що на Львівському шосе, сьогодні, 2 жовтня. 

Продавець починає роботу близько 9 години ранку. Каже, раніше виходити немає сенсу. Мовляв, це колись покупці з різних районів приїжджали на “тучу” о 6 чи 7 годині ранку. Тепер люди замовляють товар в режимі “онлайн”. Тому “ні світ ні зоря” у Хмельницький не їдуть. 

Вже о 8:30 ми з Олександром увійшли на територію ринку. Курс тримали до його робочого місця, де працює вже другий рік. По дорозі я звернула увагу, що більшість торгових точок були зачинені. “Шаленого” потоку покупців теж не було. Хоч Олександр казав, що серед буднів п’ятниця вважається найкращим “базарним” днем. “Окей”, - подумала я. Адже робочий день ще попереду.

“Толкучка” поділена на десятки маленьких ринків, які мають свої назви. Серед них “Бартер”, “Берізка”, “Поділля-1 і Поділля -2”, “Срібна алея й Золота алея” та інші. Ми із продавцем Олександром прийшли на так званий “Новий ринок”. В одному з рядів він почав із усіма вітатися. І нарешті ми опинилися біля його контейнера. Він взявся відкривати замок, і як справжній джентльмен допоміг із цим своїй сусідці. Тоді став розставляти товар. Торгує Олександр чоловічим одягом. У його асортименті - футболки і кофти. За його словами, колекція вже застаріла. Тож наразі в нього розпродаж. Аби покупці “клюнули”, на товар діють знижки. Та чи зуміє таким чином набити кишені - подивимось.

Отож, далі за розкладом - кава. Без цього напою не минає жоден ранок Олександра. За товаром він попросив пригледіти й ми пішли на “каву-брейк”. Повернувшись, поблизу торгової точки покупцями і не пахло. Не втрачаючи оптимізму, продавець став розповідати цікаві історії з життя, жартувати та сьорбати напій.

“Найкращі базари були за часів Ющенка та Януковича”

З усіх боків в Олександра є сусіди. Здебільшого жінки старшого віку. Із ними чоловік частенько обговорює останні новини та й взагалі всі теми, що стосуються підприємництва. Так сталося і сьогодні. Допоки Олександр розповідав мені про свої плани щодо торгівлі на ринку, до балачок підключилися інші продавчині - Руслана та Антоніна. 

Всі троє продавців розповіли, що торги зараз нікудишні. За їхніми словами, підприємці все частіше стали закриватися, а ті, що залишаються - намагаються не заробити, а вижити. 

Продавчиня Руслана працює на ринку вже 20 років. Жінка продає чоловічі куртки. За її словами, найкраще йшли справи на “толкучці” за часів Ющенка і Януковича. Згодом - торги пішли на спад. А зараз - і зовсім стало туго.

• Найкращі базари були за часів Ющенка та Януковича. У 2014 році справи стали гірші. Раніше люди могли вижити за рахунок своїх запасів, а зараз і всі запаси вичерпалися. Покупці думають, як сьогодні вижити, а не одягнутися, - каже продавчиня Руслана. 

Нарікають продавці й на регулярні перевірки з управління праці та податкової. Кажуть: “Займатися підприємницькою діяльністю і так стало неприбутково. А службовці ще й вставляють палиці в колеса”. 

• До того ж, нас дуже з колії вибив цей карантин. Весняного сезону можна сказати взагалі не було. Тож ці перевірки зараз абсолютно не на часі. Зараз кожен себе з болота за чуба тягне, а влада топить, - пояснює Руслана.

Бідкається на карантин і Олександр. Каже, саме через пандемію мусить порозпродувати товар по мінімальних цінах. Адже на закупівлю нового немає грошей. Та й толку, каже продавець, не буде. Бо покупців нині дуже мало.

Теревені перебили чоловік та жінка, які заглянули до кіоску Олександра. Той відразу взявся показувати світшот і наголосив: “Міряйте. Всього за 350 гривень”. В результаті - вдалося продати кофту. Тож Олександр зі спокійною душею вирішив піти на обід. 

Плов від Мурата і собака в курилці

Обід на речовому ринку - особливий ритуал. По торгових рядах тут возять їжу майже кожні 10 хвилин. У меню і салат “Шуба”, і голубці, гаряча самса, піца та інше. Обідню перерву Олександр довіряє чоловікові на ім’я Мурат. “Його плов - казка”, - каже продавець. Один дзвінок і ми з ним рушили забирати той самий ідеальний плов. Порція коштує 40 гривень. Входить до неї плов з м’ясом, салат з капусти, гострий соус і хліб. Поки в Олександра текла слина, ми прийшли назад до його робочого місця. Паралельно із прийомом їжі він очима контролював торгівлю. Якщо хтось підходив - відставляв тарілку в сторону. 

Вже після обіду ми відправилися на "перекур" із знайомим продавця. До слова, такі перерви на "тучі" є популярними. Для цього навіть є спеціально відведених місця - курилки. Знаходяться вони поміж гаражів, що поблизу вулиці Геологів. Олександр в тому місці має чотирилапого улюбленця - собаку. Хвостатий як тільки його бачить - тут же кидається в обійми і дається себе чухати.

Повернувшись до контейнера, виявилося, що бажаючих придбати що-небудь не було. Нічого не залишилося - як “чесати язиками” далі. Олександр розповів, що зимовий товар закуповувати цьогоріч не планує. Каже, боїться, що знову закриють на карантин. “Щодня стільки хворих додається, що не ясно, як буде далі”, - каже він. 

Не обійшлося в розмові й без інших продавців, які додали: “Якщо ринок і зовсім закриється - то в місті буде колапс”. Пояснили все тим, що у Хмельницькому все прив’язане до “толкучки”.

Зазвичай Олександр працює до 12-13 години. Тож слово за слово - і робочий день добіг свого кінця. Продавець жартує: “За день пішов у мінус”. Каже, випив каву і наївся - от і всі торги. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.