Оперування гриж міжхребцевих дисків. ТОП 5 міфів! (новини компаній)

vsim.ua

Навколо гриж ходить безліч міфів та недомовок. Одні лікарі заявляють, що можуть визначити грижу на дотик або за рентгенівськими знімками. Інші при будь-якому натяку на грижу призначають операцію та обіцяють пацієнтам звільнення від болю. У деяких статтях фахівці пускаються в крайнощі і стверджують, що грижу можна вилікувати, або вона безслідно пройде сама.

Чи правда, що при грижі обов'язково потрібна операція, після операції завжди виникає рецидив та повернення до активного життя з грижею не можливо – про це та інше розповість - нейрохірург вищої категорії, к.м.н. ГОРБАТЮК Костянтин Іванович

Міф 1. У коментарі до результатів МРТ написано «грижа» – отже, є привід до серйозного занепокоєння.

Насправді. Переживати зарано, а то й не потрібно взагалі. Бо, по-перше, діагноз не встановлюється за самими лише даними МРТ, обов’язково необхідний ще й огляд лікаря. По-друге, виявлення на МРТ грижі аж ніяк не щораз означає, що вона створюватиме проблеми. Подекуди для того, щоб скоригувати ситуацію, достатньо додати фізичної активності – почати регулярно відвідувати басейн, або ж, дістаючись роботи, пересісти з автомобіля на велосипед.

Міф 2 . Якщо звернувся до нейрохірурга з приводу грижі – точно скаже, що потрібно оперувати!

Насправді. Рішення залежить від кваліфікації нейрохірурга. Справжній професіонал не тільки вміє віртуозно здійснювати хірургічні маніпуляції, а й достеменно знає, коли потрібно оперувати, а коли можна уникнути втручання. Команда Spinex складається лише з висококласних спеціалістів, які прекрасно володіють іноземними мовами і регулярно відвідують фахові зустрічі та тренінги за кордоном.

Спеціалісти медичного центру завжди враховують побажання пацієнта, і якщо операції можна уникнути, пропонують дієві методики лікування, враховуючи індивідуальну ситуацію.

Міф 3. Операція пов’язана з надто високим ризиком інвалідизації, тож її варто уникати до останнього.

Насправді. Таке упередження йде з далекого минулого, коли не було високих технологій та малоінвазивних технік видалення грижі міжхребцевого диска. Операції здійснювалися через високотравматичні доступи, без мікроінструментарію та без можливості відстежувати хід операції за допомогою камер. Сьогодні ж використовуються надзвичайно тонкі та мініатюрні інструменти, й увесь процес відбувається під постійним контролем дуже чутливої оптики. Щорічно методика видалення грижі вдосконалюється, і нині таке втручання, сягаючи 99,99 % ефективності, вважається найбезпечнішим у хірургії хребта та нейрохірургії загалом.

Натомість, до інвалідизації може призвести зволікання з операцією. Нерв, надто довго будучи перетисненим грижею, може не відновитися після того, як його вивільнять під час хірургічного лікування.

Міф 4. Після операції потрібно дотримуватися безлічі обмежень – здебільшого лежати, і в жодному разі не сідати протягом довгого часу.

Насправді. Про побоювання, згідно з яким після операцій на хребті людина не може бути фізично активною, слід забути. Сучасні підходи та обладнання дають можливість виконувати втручання на такому рівні, що вже у день операції пацієнт починає сідати, вставати і ходити (!), а вже наступного дня він може сідати за кермо і їхати додому.

На засадах точно вивіреної рухової активності побудовано й програму раннього відновлення, яку пропонує команда реабілітологів центру відновлення хребта АКСІС на базі клініки Spinex. Професіонали, які проходять навчання у найкращих реабілітаційних закладах Європи, переконані у тому, що рух – це життя!

Раніше пацієнти з грижами та після видалення гриж часто були приречені на «ув’язнення» в корсеті, що призводило до атрофії м’язів. Сьогодні ж реабілітологи досягають чудових результатів за рахунок правильної активності – як під час консервативного лікування гриж, так і після хірургічного вирішення проблеми.

Міф 5. Якщо прооперуєш грижу – обов’язково буде рецидив.

Насправді. З повторним випинанням грижі стикається лише 5 % прооперованих пацієнтів. І причиною рецидиву стає не операція.

Щоб пояснити це, нагадаємо про анатомію міжхребцевого диска. Він складається з пульпозного ядра, яке виконує роль амортизатора, та фіброзного кільця, що його утримує. Коли порушується цілісність ядра, його вільний фрагмент розриває кільце й утворюється грижа. Під час операції фрагмент, що призвів до розриву та вийшов у хребетний канал, видаляється. Саме ж пульпозне ядро продовжує працювати та виконувати свою амортизаційну функцію. На жаль, вірогідність того, що залишок ядра поведе себе так само, як і відокремлений фрагмент, залишається. Та, на щастя, як уже було згадано, тривалі спостереження за пацієнтами, які перенесли операцію, свідчать, що такі випадки зустрічаються рідко.