За лаштунками ДП «Новатор». Як Олексій Свістунов змінює завод (пресслужба партії "Сила і честь")

Для пересічного хмельничанина завод виглядає як «радянський раритет». До 90-х на ньому працювало близько 15 тисяч людей. Підприємство мало декілька філій в інших областях України, розвивало власну експериментальну базу та випускало унікальні радіолокаційні і радіонавігаційні прибори. Здебільшого – для військової авіації.

Далі – добре знайома історія. Розпад Радянського Союзу, розірвання виробничих ланцюжків, катастрофічне скорочення замовлень…

ДП «Новатору» пощастило. Підприємство не «розпиляли» на металобрухт та навіть не «переробили» у торговельно-розважальний центр. Згодом воно увійшло до «Укроборонпрому», й це стало гарантією нових замовлень.

Проте питання, чи є майбутнє у таких підприємств, залишається відкритим. Адже не є таємницею, що інвестувати у нові технології наразі не поспішають ані держава, ані великий бізнес.

Щоби отримати власну відповідь на це питання, ми вирішили відвідати завод – невелику «екскурсію» цехами провів новий керівник «Новатора» Олексій Свістунов. Він очолив підприємство лише торік, але навіть за цей короткий час підприємство сильно змінилося в кращий бік.

Пан Олексій каже, що рішення керувати «Новатором» стало для нього викликом на межі з авантюрою. До переходу на посаду директора він, як фінансист за освітою, працював виключно у приватному секторі. Але при тому вже давно цікавиться технікою та навіть має власні винаходи.

Усе почалося з хобі. Олексій Свістунов професійно займається підводним полюванням, тож колись із цікавості розробив світлодіодний ліхтар нового типу. А у 2010 році – долучився до створення підприємства з вирощування овочів у теплицях також із застосуванням світлодіодного освітлення.

Отже технології та інженерна сфера для директора не нові. Олексій Свістунов каже, що набагато складніше, ніж довести свій професіоналізм, було переконати співробітників заводу, що «все в наших руках». Що в Україні можуть відроджуватися і успішно працювати високотехнологічні підприємства.

ДП «Новатор» має для цього підстави. Навіть за часів занепаду заводу вдалося не втратити напрацьовані технології. У першу чергу так сталося завдяки досвідченим кадрам.

Сергій Грабар, який майже все життя працює на заводі розповів, що серійний випуск різноманітних систем для військової авіації «Новатор» розпочав іще у 70-ті роки.

Зокрема, тут виготовлялися основні блоки та вузли радіолокатора для сумно відомої установки «БУК-М2». А зараз виконується велике військове замовлення з  випуску вдосконаленого засобу радіолокаційного придушення.

Система може працювати як стаціонарна, а також встановлюватися на бронетехніку – в зоні її роботи не працює жоден приймач, який приводить в дію вибухівку. Це гарантує захист бійців ЗСУ, важливих військових об’єктів і техніки, а також мирного населення в зоні конфлікту.

ДП «Новатор» також продовжує випуск авіаційних відповідачів для ДП «Антонов». Як пояснив Олексій Свістунов, мікросхеми для таких відповідачів розпаюються виключно вручну - «золотими нитками» товщиною 20 мікрон під мікроскопом. Потім мікросхема вставляється у корпус. Вартість подібної невеликої «коробочки» може сягати 5 тисяч доларів.

Помилитися не можна, адже єдиний невірний рух зіпсує весь прилад. Тож робота дійсно «ювелірна».

В іншому цеху, де ми побували, виготовляють друковані плати. «В нас повний цикл виробництва – від заготовок матеріалу, який потрібен, до фінішного вироблення», - уточнила заступниця начальника з виробництва Ольга Слободян. Такі плати застосовуються у радіоелектронній техніці, а як вони виглядають, знає кожний, хто хоча б раз розбирав комп’ютер або мобільний телефон.

«Вписатися» до ринкових умов «Новатору» допомагає не тільки освоєння нових технологій та оновлення виробничих потужностей, але й курс на ЄС та інші перспективні ринки. Насамперед це стосується так званої «мирної» продукції – лічильників води, газу та електроенергії, а також медичних приладів.

ДП «Новатор» вже отримав сертифікати ЄС як виробник медичної техніки, а як виробник вимірювальної техніки – якраз  походить сертифікацію у США. Отримання міжнародних сертифікатів не тільки розширює ринки збуту, але й вимушує завод керуватися жорсткішими вимогами до якості продукції. А це означає, що вона стає більш конкурентоспроможною.

Апарати для косметології, магнітотерапії, пристрої для ультрафіолетового бактерицидного випромінювання є досить популярними й в Україні. Їх можна замовити онлайн або придбати у магазині, що розташований на території заводу.

Крокуючи цехами заводу, ми звернули увагу, що тут працює досить багато молоді. Причому – на дільницях зі складним високоточним обладнанням. Враховуючи, що молоді люди наразі не дуже охоче йдуть у інженери або хіміки, ми не могли не запитати молодих співробітників «Новатора» про їх мотивацію.

Якщо узагальнити, майже всіх їх приваблює можливість працювати за спеціальністю у рідному місті, освоювати нові технології та… безкоштовно навчатися англійській. Так, на заводі вже не перший рік працюють безкоштовні курси, адже якщо ти спілкуєшся з іноземними партнерами та намагаєшся не відстати від надшвидкісного технічного прогресу, без знання мов не обійтися.

До речі, якщо повернутися до теми з міжнародними сертифікатами – відповідні посібники з технічними вимогами завод перекладав власними силами. А це не якісь брошурки, але багатосторінкові «каталоги»…

Поспілкувавшись з молоддю, ми вирішили поставити те ж саме питання досвідченим робітникам поважного віку. Що їх утримує на заводі? Перш за все, поступове зростання зарплати (два роки тому вона складала лише 5 700 гривень на місяць) та наявність нових замовлень.

Стабільне «навантаження» заводу – для старших людей це те, що було за радянських часів. Для Олексія Свістунова – мета, якої слід прагнути.

Але справа не лише у зусиллях керівництва «окремо взятого» підприємства.

На стадії болісних реформ, які в Україні тривають вже не одне десятиліття, держава не має стояти осторонь. Її завдання – принаймні показати напрям, в якому буде йти стратегічний розвиток, та стимулювати вкладання коштів у високотехнологічне виробництво.

Але поки що (кажуть заводчани «не на камеру») наближені до влади бізнесмени надають перевагу «доїданню» радянських ресурсів та нещадній експлуатації старих виробничих потужностей… Так само небагато інтересу до складного «фізичного» виробництва й у молодої команди реформаторів з західною освітою. Адже швидких грошей тут, на відміну від спекулятивної економіки, не отримаєш.

Попри цей не дуже оптимістичний контекст, Олексій Свістунов вірить, що згодом ДП «Новатор» матиме ще одну переконливу історію успіху. Не в минулому, а в майбутньому. Але для того, щоб такі історії із виключень перетворилися на систему, потрібні суттєві зміни.

І розпочинаються вони, як зазвичай, знизу – з нашої власної відповідальності за вибір політиків до влади в Києві та своєму регіоні. Бо професіоналізм, досвід і точність «рухів» критично важливі не лише у виробленні мікроелектроніки.