Хмельницький Євромайдан – крик душі пенсіонерів, студентів та дітей (ВІДЕО)

80-річні бабусі та дев’ятимісячний малюк, студенти та підприємці - усі хочуть, щоб їхні зусилля не пропали даремно. Люди зібралися на майдані, щоб заявити про те, що вони втомилися виживати за копійки.

Близько 17:00, 28 листопада, на майдані Незалежності було більше 20 хмельничан,  проте  вже за годину більше сотні людей дружньо співали гімн України.  

 «Час регіонів» на майдані

На майдані жодної політичної символіки від опозиційних сил не було, проте перед початком страйку, неподалік страйкуючих, регіонали розповсюджували  газету «Час регіонів».

-Візьміть декілька газеток, - вибігла із партійного намету невисока жіночка у капюшоні. – Роздасте своїм друзям та близьким.  

Політичний намет «виріс» на алеї після обіду, скільки екземплярів  встигли роздати хмельничанам до вечора – невідомо.

Писали про мрії  

Координатори акції довго не могли налаштувати апаратуру, стовпчик термометру опускався нижче і нижче, а людей на майдані ставало все більше і більше.  

Серед присутніх розповсюджували пусті аркуші А4, щоб люди могли пояснити своє бажання бути європейцем.

-

-Сьогодні останній день, коли буде вирішено чи підпишуть Угоду, чи ні, тому людям потрібно вирішити для себе чому вони хочуть в ЄС, - каже активістка  Інна Корсун.

Кольоровими маркерами замерзлими пальцями хмельничани писали про мрію жити у кращій державі, про знищення корупції та щасливе майбутнє.

Молодь хотіла безкоштовної медицини та доступної освіти, старше покоління - кращого майбутнього для своїх дітей.

Хочуть жити в Україні

Людям обридло мовчати, тому багато присутність вирішили виступити перед публікою із промовою.

Журналісти газети «ВСІМ» поспілкувалися із страйкуючими та дізналися їхню позицію. В усіх  промовах та коментарях ініціаторів і учасників чітко прослідковуються наступне:

- люди впевнені, що підписання Угоди про асоціацію із ЄС - перший  крок у євроінтеграційному процесі;

- люди хочуть жити в Україні, яка має стати частиною Європи;

- люди готові виходити на майдан щодня поки Україна не стане демократичною і правовою країною;

- люди не довіряють політикам.

-Я працював в Європі. Там нема ніяких рабів, там з повагою відносяться до всіх робітників. Там держава для людей. А ми для держави бидло, над яким можна знущатися. Самі знаєте як раніше жило старше покоління і як зараз вони доживають. Це не життя – це доживання. Ми не хочемо, щоб наші діти так жили.  Наша влада хоче тільки жити і красти… Страшилки про Європу неправдиві. Неправда, що там одні геї та лесбіянки. Там такі самі люди,  - каже хмельничанин Володимир Францович.

- Я прийшла на майдан, але до того я була на поминках. Ми похоронили молоду дівчину 21-річну, яка захворіла на лейкемію. Її рідні ходили до Ядухи і просили 175 тисяч євро на операцію. Ви думаєте Ядуха дав? Він закрився в кабінеті і наказав секретарші сказати, що його нема…Владі не потрібні наші проблеми. Ця влада як паразити на нашому тілі, вони не налаштовані на те, щоб допомогти, а налаштовані на те, щоб вкрасти для себе. Тому давайте гуртуватися, адже народ повинен вирішувати як нам далі жити і куди йти. Нехай нам Бог допоможе жити і йти далі. Ми не живемо, ми існуємо, - каже вчителька Галина Степанівна.

 

-Треба шанувати свою територію і свої традиції. Давайте їздити по правилам і переходити дорогу на пішохідних переходах. Я хочу у Європу, бо мене хвилює питання освіти.  Мої друзі у Польщі не розуміють як можна платити гроші за заліки… Треба підтримати Європу у себе в голові і бути свідомим громадянином, каже студентка Анастасія.  

Хмельничанка Поліна із дев’ятимісячним сином Владиславом вже втретє прийшла на майдан.

-Я закінчила університет і я не маю де працювати. Мій чоловік державний службовець, він отримує всього 2000 гривень. В Україні сім’я не має за що жити, тому люди починають рахувати копійки, щоб існувати. Я хочу жити у кращій країні не так для себе, як для своєї дитини. Я повинна бути впевнена у тому, що мій син буде мати хорошу стабільну роботу.  Я не хочу жити в іншій країні,  я хочу жити в Україні та знати, що вона найкраща.

Натовп до восьмої години мерзнув на площі. Люди пили гарячий чай та слухали вірші молодих поетес.